Чоловік пішов до забезпеченої жінки

Доброго часу доби всім читачам!

Я хотіла б розповісти про історію мого шлюбу. Чоловік дуже гарний, ставний. Він молодший за мене на три роки. Я закохалася в такого кавалера відразу, з першої секунди нашого знайомства. Я не відчувала під ногами землі, коли він знаходився поруч. У нас був бурхливий роман, пристрасть, любов. Я була щаслива до безпам'ятства. Після шести місяців стосунків, я вийшла за нього заміж. Через рік після весілля, ми народили бажану дитину. Я була, як мені здавалося, найщасливішою з усіх мам на Землі!

Але от що дивно, здавалося б, що сама поява на світ малечі мала зміцнити ще більше нашу сім'ю, але аж ніяк ... "З милим і рай у курені", - прислів'я не для нас. З кожним наступним днем в нашому сімейному житті віяло голодним безгрошів'ям. Я вечорами прасувала талончики на проїзд в автобус.

Ми жили порізно з батьками в невеликій кімнатці гуртожитку районного центру. Чоловік, здавалося, з усіх сил намагався облаштувати наше житло. Він працював в органах. Я пам'ятаю, як чоловік приїжджав пізно вночі додому, а під'їжджаючи, включав всі мигалки. Син так по щиро цьому радів.

Минуло чотири роки. Чоловік поступив на юридичний факультет, на заочне відділення. Працював він в одній невеликій державній конторці юристом. Я вважала, юриспруденція - його покликання. Одного разу чоловікові надійшла пропозиція про роботу в обласному центрі. Ми вирішили, що такої вдачі більше може й не бути. Я щиро бажала, щоб чоловік піднімався по кар'єрних сходах. І ось він виїхав до обласного центру.

Через п'ять місяців, восени 2012 ми з сином переїхали до чоловіка. Ми жили в маленькій кімнатці, орендованій квартирці разом з господарем. Синочка влаштували до місцевого дитячого садочка. Так, ми жили в жахливих умовах. Але, як кажуть, тісно, проте не ображаючись.

Спочатку було дуже важко.

На роботу відразу влаштуватися не вийшло, так як вищої освіти у мене немає. Ми були не забезпечені, грошей не вистачало. Ми навіть не могли дозволити собі їздити на тролейбусі. Мені доводилося прасувати ночами талончики, щоб мати можливість поїхати куди-небудь на громадському транспорті.

Я довго шукала роботу. І нарешті влаштувалася в ту ж організацію, де працював мій чоловік. Я працювала секретарем. Чоловік же тоді вже був начальником одного з безлічі відділів юриспруденції. Друзі нас вважали найщасливішою сім'єю, заздрили навіть. Ми зняли однокімнатну квартирку, що знаходиться біля дитячого садка сина.

 

Життя стало налагоджуватися. Нашими новими сусідами була молода пара дуже добре забезпечена. Наші діти ходили в одну групу дитячого саду. Дівчина була юристом, тому загальних інтересів з моїм чоловіком у них була маса. Вони дуже добре спілкувалися, і навіть занадто. Через три роки я дізналася, що вони мали весь цей час близькі стосунки. Вона влаштувала його на більш престижну роботу. З'явилася фінансова сталість. Ми їздили відпочивати влітку на море. Також ми придбали автомобіль.

 

Так, тоді я була дійсно щасливою. Я частенько повторювала, що я не заміжня, я за чоловіком. Навіть не висловити словами всіх почуттів, які я тоді відчувала до чоловіка. Я його вважала ідеалом: гарний, ставний, доглянутий, розумний. Та чого вже там приховувати, мені всі заздрили! І мені це подобалося! Він до безумства любив сина. Чоловік ставився до сина дуже трепетно. Він був справжнім батьком, причому з великої літери. Чоловік не переставав говорити нам про свою любов, про те, що ми йому дуже дорогі, що не кине нас ніколи.

 

Трохи пізніше ми вже дозволили знімати собі двокімнатну простору квартиру. Всі навколо нам заздрили. Але про купівлю квартири не замислювалися. Ось так от за дев'ять років ми нічого і не купили з майна.

Через кілька років нашому благополуччю та спокою прийшов крах.

Дев'ять років до цього ми жили дуже щасливо.

На мій день народження ми покликали додому всіх наших друзів. Тоді мені всі казали дивовижні привітання. Мені повторювали, що я найщасливіша, тому що мене оточують чудовий чоловік і прекрасний синочок. Так, цей день назавжди залишиться в моїй пам'яті.

Вранці наступного дня чоловік пішов провести синочка до школи. Тоді його не було кілька годин. Я так переживала, чекала його, дзвонила на мобільний. Трубку ніхто не брав. Я сиділа в кімнаті і чекала. Коли раптом до кімнати залетів птах. Ще з дитинства я пам'ятала фразу мами: «Пташка залітає не просто так. Чекай біди ». Моє серце шалено забилося, я почала себе накручувати. Тоді я навіть і не подумала, що біда прийде набагато раніше, ніж я могла передбачити. Чоловік повернувся напідпитку. Я стала розпитувати його, де він був. Він пояснив свою відсутність тим, що затримався на роботі.

Чоловік став частенько напиватися, часто до пізна затримувався на роботі, іноді навіть не приходив на ніч додому.

Восени я поїхала не надовго у відрядження. Коли ввечері я включила телефон, мені прийшло повідомлення від чоловіка. З екрана я прочитала, що він іде до іншої, яка його більш гідна, ніж я. Голова відразу ж закрутилася, я спочатку подумала, що це якийсь розіграш, але це було гіркою і дуже болючою правдою. Та не може цього бути зі мною! Я любила його так сильно, що словами не передати. Ось живеш ти з чоловіком, і тут ваше щастя руйнується як пісочний будиночок. Ми планували дочку, намагалися зібрати гроші на придбання власного житла, і тут раптом розлучення. Цього я очікувала найменше! Я й зараз не знаю, як можна було від мене приховати зради протягом кількох років? Напевно, і ніколи не зрозумію.

Невизначеність майбутнього моторошно лякала мене. Я не зможу без нього жити! Що з нами тепер буде? У той період я скинула більше десяти кілограм.

Ну що ж? Навчилися з сином жити без його тата.

У жінки, до якої пішов мій чоловік, вже була дитина. Проживала вона не далеко від нас, тому я частенько бачила їх разом. У такі моменти я відчувала себе приниженою. Вона була розкішною, шикарною, усіма бажаною. Я ж на її тлі була сірою офісною мишкою. Ось пишу, і сльози навертаються.

Перший час мій колишній чоловік був дуже гордий своєю новою дружиною та її подарунком. Ця особа подарувала моєму колишньому чоловікові авто. Через час машина стала купою металобрухту. Одного разу він їхав п'яний, заснув за кермом. Але спочатку він був щасливий з нею, особливо після покупки нового житла. Тоді я себе соромилася: без освіти, без грошей, не красуня.

 

З сином ми вчилися обходитися без нього. Не легко було, особливо в перший час. Син не міг заснути без тата. Я ридала від образи в подушку. Я розуміла, що так вплинули на чоловіка достаток і положення в суспільстві. Заради них він і пожертвував нашою сім'єю.

При кожній зустрічі з ними серце вистрибувало з тіла. Зазвичай після подібних випадків, я швидко йшла додому і плакала навзрид. Знайомі підтримували мене, допомогли в найскладніший час. Через місяць після аварії чоловік прийшов до мене заплаканий. Тоді він залишився ночувати, але під ранок пішов до іншої. Тоді він пояснив, що це тісно стосується саме з його переходом на нову роботу, на якій йому необхідно було пройти випробувальний термін. Його новоспечена дружина була там начальницею, мала хороші знайомства, які повинні були допомогти йому затриматися на місці і надалі просунутися по кар'єрі. Він пообіцяв, що як тільки підпише контракт - відразу ж повернеться до мене. Я повірила і стала з нетерпінням чекати.

Настав Новий Рік. Свято ми з сином відзначали в рідному місті, де колись жили. Чоловік обіцяв приїхати і привітати сина і мене зі святом. Він говорив, що хоче подарувати синові комп'ютер. Новий наступаючий рік обіцяв мені щастя і радість від повернення коханого чоловіка. Я так хотіла, щоб все було як раніше.

Знущання з мене родичів.

Настав перший день нового року. Я вся горіла від щастя. Я була впевнена: саме сьогодні моє життя повернеться в колишнє русло.

Так, він приїхав, але приїхав не сам. На той момент, за документами я все ще була його дружиною. Батьки чоловіка запросили його зі своєю новою пасією погостювати. А найбільш інтригуючим стало запрошення і для мене з сином! Що цей вчинок мав показати, не можу розібратися, і до цього дня. За час нашого шлюбу я вважала його батьків своєю сім'єю теж. Я пішла. Всі мене чекали, посадили за стіл. Батьки чоловіка говорили багато приємних слів про свято. Також свекруха пізніше завела розмову і про наше розлучення. Мені говорили, що я повинна з цим змиритися. Ну, ось полюбив їх син іншу жінку, нічого не поробиш.

 

Шлюборозлучний процес і нове життя.

Влітку нас розвели. Мій сімейний юрист сама подала заяву на розлучення від мого імені. Зовсім не хотілося зайвий раз вислуховувати докори і терпіти приниження, так що розійшлися по-тихому. Машину він забрав собі і пішов.

Восени я поїхала на ювілей мами в своє місто. Там знайомі сповістили мене, що скоро відбудеться весілля мого колишнього чоловіка. Святкувати подію вони будуть в нашому місті. Це було мені черговим ляпасом!

Я взяла в руки себе, і попросила знайомих, щоб вони сказали, в якому саме РАГСі мій чоловік планує розписатися. У день реєстрації я викликала таксі і поїхала до місця одруження. Сидячи в авто я спостерігала за подіями. Біля РАГСу стояли дорогі авто. Наречена була у фаті, хоча колись заміжні жінки не повинні її одягати. Колишній чоловік був гарний в дорогому весільному костюмі. Батьки були щасливі і задоволені. Я знала, що вони завжди мріяли про кращу дружину для свого сина, ніж незрозуміла сіра мишка.

 

Колишній чоловік і його новоспечена дружина прожили близько трьох років разом. Тоді вони купили квартиру в кредит. Чоловік узяв виплату за кредит на себе. При позичанні грошей, поручителями взяв своїх родичів, які потім і виплачували гроші за його кредит. Через п'ять років з дня весілля чоловіка, я змирилася зовсім. Більше того, я навіть йому вдячна. Завдяки всьому, що трапилося, я стала більш впевненою в собі.

Я здобула вищу освіту заочно, зайняла високий пост на службі. Я навчилася їздити на авто, стала активно займатися спортом і собою. Я дуже багато разів говорила синові, що його батько має пишатися нами.

Більше десяти років я любила його. Я постійно очікувала дзвінка чоловіка, того, що він прийде. Я постійно слухала, чи не він вийшов з ліфта і йде до нас?

 

P.S. Ви хочете дізнатися, що ж далі сталося, і як склалося життя мого колишнього чоловіка?

Як і очікувалося, довго він з тією жінкою не прожив. Через три роки після шлюбу вони розлучилися. Чоловік залишив своїй дружині і її дорослій доньці з власної волі все, що у нього було: квартиру, все майно. Вона навіть речі, і ті, відібрала у нього.

Чоловік сильно переживав, багато випивав. Я чим могла, допомагала йому, особливо в часи його запою. Я навіть зверталася до лікаря, щоб він позбавив чоловіка від алкогольної залежності. Він просив вибачення за скоєне. Я намагалася допомогти, чим могла.

 

Через його алкогольну залежність його звільнили і після не брали ніде на роботу. Він не зміг більше нікуди влаштуватися за фахом. Зараз він не має фінансової стабільності та офіційної роботи. У нього почали виникати проблеми зі здоров'ям, через нездорову тягу до алкоголю.

На сьогоднішній день, чоловік уже давно перестав бути турботливим татом. Він поняття не має, які у сина мрії та захоплення. Фінансово нам не допомагає. Аліменти практично не платить. Я навіть до суду подавала через це. Зараз він виплачує аліменти за рівнем середньої заробітної плати по країні. Це найменша частка мого місячного доходу.

 

Скажете, по справам йому?

І я не погоджуся. Мені так його шкода, прикро, що життя склалося аж ніяк не так, як він раніше мріяв. Подібного я не бажала б і ворогу. Я і зараз дуже люблю його, свого коханого, але от повірити вже навряд чи змогла б. Ось така жіноча доля!

Заказать юридическую услугу