Історія не про розлучення, але про важливе

Загалом-то, історія не про мене, а про мою колишню подругу. Відразу ж чесно зізнаюся: я не заміжня. А після історії, що сталася з моєю подругою, не знаю, навіть, чи хочу я тепер заміж чи ні. Моя подруга і її майбутній чоловік познайомилися десять років тому в університеті. Вони одружилися. Перший час знімали квартиру. Незабаром у них народилася дитина.

Чоловік подруги завжди був досить дивною і злою людиною. Він вважав нормальним офіціантку в ресторані довести до сліз своїми причіпками. Його дружина ж вважала це тільки гідністю, хвалила його за такі вчинки. У якійсь мірі вона, навіть, пишалася, що її чоловік ось такий.

Бувало, що мені дзвонила подруга і з гордістю розповідала, що її чоловік сусідові шини пробив, тому що той поставив авто на його місці. Ще тоді я подумала (наче знала наперед): «Дивись, щоб ти сама не опинилася на місці сусіда».

Через деякий час у подруги з'явився залицяльник.

Він був звичайним чоловіком, без будь-яких підстав. Вона спочатку не знала, як вчинити, а потім закохалася в нього по вуха. З власної дурості подруга зізналася чоловікові в скоєному. У той момент їхні відносини і перетворилися на суцільний жах.

Чисто по-людськи, чоловіка можна спробувати зрозуміти, тому як, зраду важко пробачити. Але зрозуміти його дії нормальній людині неможливо. Спочатку він її грамотно побив (без синців, так що побої зняти не вдасться). Після цього він, буквальним чином, взяв їх сина в заручники.

Вимоги полягали в тому, щоб подруга не пішла від нього. В іншому ж випадку чоловік погрожував їй, що їхній син відповість за зраду матері, і вона сама, в першу чергу, буде в цьому винна. А так само завдяки знайомим в міліції, і знайомим боксерам, коханець дружини був побитий до втрати свідомості. Після цього інциденту коханець подруги довгий час поневірявся по лікарнях. Чоловік все розповів в яскравих фарбах дружині, і пообіцяв, що якщо вона і коханець хоч раз зустрінуться, то останній ще не раз буде змушений лікуватися після побоїв.

Чоловік більше не бив дружину

При цьому чоловік подруги все робив дуже грамотно, ніяких доказів його дій знайти було не можна. Чоловік більше не бив дружину, проте психологічний терор влаштований ним же був не кращий за побиття. Він розповів синові, що його мати гуляща жінка (причому, розказано було все в найдрібніших подробицях), що хоче вбити тата і привести в дім іншого чоловіка, що не любить їх.

Апофеозом же став випадок, коли подруга, повернувшись з роботи, почула на свою адресу фразу, сказану з вуст її восьмирічного сина: «І скільки разів за сьогоднішній день ти зрадила батькові?».

Подруга, коли розповідала мені про це, то сказала: «Тоді думала, що терміново треба брати сина і бігти подавати заяву на розлучення, щоб там чоловік не робив!». Вона була реально налякана за сина і за себе. Але ще більше вона боялася, що чоловік остаточно налаштує сина проти неї. З цієї причини вона намагалася бути зразковою матір'ю і сама закрила тему про розлучення.

Про подальші події я довгий час не знала.

В один момент подруга перестала відповідати на телефонні дзвінки, повідомлення. Зустріла я її чисто випадково через кілька місяців. Вона була якоюсь млявою, вицвілою.

Виявилося, що людина, до якої подруга бажала піти, перестала спілкуватися з нею. Чоловік же продовжував тероризувати подругу. Він підключив до цього процесу і свою матір. Свекруха постійно дзвонила і цікавилася у неї особисто, чи зраджує досі вона своєму чоловікові, і зрозуміла все-таки, що чоловік і син у неї - золоті? Я вважаю, що її ситуація - чудовий сценарій для фільму жахів.

Я запропонувала подрузі свою допомогу

Коли я дізналася всі подробиці, я запропонувала подрузі свою допомогу. За допомогою знайомого юриста та інших фахівців з сімейного права я намагалася допомогти подрузі і її синові вибратися з подібного сімейного пекла. Як я була здивована, коли та відмовилася від моєї допомоги! Я стала телефонувати батькам подруги.

Вони мені досить жорстко дали зрозуміти, що допомоги не потребують, і що я лізу не в свій город. Більше того, батьки подруги вважали, що я бажаю розлучити подругу і її чоловіка і самій вийти заміж за її чоловіка. Вони думали, що чоловік їх дочки - ласий шматочок.

Подруга ж мені сказала: «Сама винна, самій і розплачуватися. Я сама сім'ю зруйнувала. А так само з моєї вини улюблений мною чоловік став на все життя інвалідом. Так мені й треба». Я розуміла, що з нею говорити марно. Подруга перестала спілкуватися і зі мною, і з іншими спільними друзями.

Вчора я дізналася, що подруга померла 6 днів тому. Їй було всього 32. Її збив автомобіль, коли вона намагалася в алкогольному сп'янінні перейти дорогу на одній з трас. Чоловік і син нібито сумують. Ніхто не вірить у те, що трапилося.

Боже, як не справедливе життя. Як же нерозумно ми чинимо в більшості випадків. Ну чому вчасно не прислухатися до дієвої поради фахівця? Якби моя найкраща подруга вчасно одумалася і прислухалась до всього, що я говорила, життя склалося б зовсім інакше. Головне, що дитина не залишилася б сиротою.

Адже я знаю море подібних випадків, коли сімейні юристи прямо-таки витягують з прірви заблудлі сімейні пари, вселяють надію і дають реальні поради, які в майбутньому виліковують, навіть, найбезнадійніші сім'ї. Головне, ніколи не можна бігти за течією. Необхідно вчасно зупинитися і хоча б спробувати скористатися порадою і допомогою фахівця.

Дуже корю себе, що не наполягла на своєму.

Тепер вже пізно про це говорити. Але я все ж спробувала розповісти вам цю історію в надії, що подібне не станеться ще з ким небудь. Впевнена, що всі, хто прочитає мою сповідь, обов'язково вчинить правильно і вибереться з важкої ситуації знаючи, що захист завжди поруч, варто тільки попросити про підтримку!

Ніколи не можна залишатися з власною бідою один на один. Для цього і працюють сімейні адвокати, які щодня рятують безліч сімейних пар від необдуманих вчинків, турбуючись, в першу чергу, про майбутнє неповнолітніх дітей.