Після розлучення я світилася від отримання довгоочікуваної свободи

Мій шлюборозлучний процес проходив у червні цього року. Я довго була в депресії, але, правда, до розлучення. Фактичний роз'їзд і документальне розлучення розділяв цілий рік. Я до і після цього так не плакала, як тоді.

Чоловік не давав довго згоди на розлучення. Я це сприймала, як його таку своєрідну спробу помиритися, сподівалася, що ще все налагодиться. Я сама прийняла рішення роз'їхатися. У той момент я була вагітною. Розлучення вийшло оформити тільки влітку. Чоловік іноді приходив до мене.

Він ревнував мене до всіх моїх знайомих. Часто він навідувався вранці (для перевірки: а чи немає зі мною когось). А якщо врахувати, що я тоді тільки народила, то можна повністю оцінити всю безглуздість логіки мого тоді ще чоловіка. Я довгий час намагалася позбутися такого своєрідного контролю чоловіка, але і зараз, іноді він приходить до мене додому, з метою стеження за мною (чи сама я живу).

Документацію для шлюборозлучного процесу я збирала сама, з допомогою свого сімейного юриста.

Заяву ми подавали без його згоди, самостійно. Пригадується, як я гірко плакала, після подачі заяви на розлучення, знаючи: день призначено.

Увечері того ж дня я випила дуже багато спиртних напоїв. Коли ж ми з уже колишнім чоловіком вийшли з суду, він сам виявив бажання підвезти мене додому. У машині я намагалася «видавити» сльозу, але нічого не вийшло. Колишній чоловік почав висловлювати мені, що я неправильно вчинила. Я ж тоді нічого не відповіла. Ніби ком у горлі встав.

Наступного дня після розлучення, я вся ніби світилася від отримання довгоочікуваної свободи.

Зараз з моменту розлучення пройшло вже більше року. Зараз мій будинок повний спокою, якого я так довго чекала. Саме зараз я зрозуміла, що за теперішній спокій зобов язана своєму сімейному юристу. Якби не він, я б ще дуже довго вагалась би та була б нещасною.