Чоловік, який зраджував у мене на очах

Звуть мене Наталя. Я розповім вам про складний період у моєму житті, а саме про розлучення. Якби мені хто-небудь років десять тому сказав, яка ситуація у мене відбудеться у шлюбі при його розірванні і після шлюборозлучного процесу, то я б подумала, що людина зло і невдало пожартувала, та ще й додала своєї нездорової фантазії.

Але реальність, яка здавалася для мене в дев'ятнадцятирічному віці запаморочливим романом, виявилася трагічною сумішшю жорстокості і самого простого елемента, аж ніяк невеселої розповіді, з домішкою детектива. Кожен окремий момент мого життя, якщо почати з моменту початку наших відносин з майбутнім чоловіком (назвемо його Юлієм, так як це ім'я співзвучне з його сьогоденням) і до сьогоднішнього дня включно, може стати відмінним сценарієм для зйомки трагікомедії.

Але формат проекту передбачає, що опис подій буде досить поверховим.

Я починаю свою розповідь. В автобусі Київ - Вишгород я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Йому на момент зустрічі було вже 23 роки. Юлій тоді проходив службу в одній з багатьох білоруських силових структур. Я ж на той момент вже встигла закінчити училище і влаштувалася на роботу. По суті, моє самостійне життя тоді тільки починалося.

Через три місяці після знайомства, ми прийняли рішення пов'язати себе шлюбними узами. Чому я так швидко дала згоду вийти заміж? Я й зараз не можу відповісти сама собі на це питання. Я не відчувала до нього особливих почуттів. Може бути, наполегливі вмовляння та жалість на його слізні любовні зізнання дали про себе знати. У мене була занижена самооцінка, а він непогано вмів говорити красиві слова, чого мені так тоді хотілося. У підсумку я погодилася.

Ми обидва жили не в своїх рідних містах. З цієї причини жити ми стали в гуртожитку Юлія. Спочатку ми зняли кімнатку, пізніше цілий блок. Незадовго після весілля, я завагітніла. Після народження дочки у нас з'явилися перші труднощі у взаєминах з чоловіком.

Питання полягало в тому, що мій чоловік мав дуже своєрідне розуміння про натурі справжнього батька і чоловіка, а так же ролі, яку чоловік повинен виконувати в сімейному житті та вихованні дитини.

Юлій працював вахтером. Перший час він працював у лікарні, потім в одному з банків.

Так як Юлій вважав себе справжнім чоловіком, він дуже багато «спілкувався» з особами жіночої статі. Юлій ще на самому початку наших стосунків розповів мені, що раніше він був першим хлопцем на районі.

Після заміжжя він продовжував окручувати жінок своєю чарівністю. І весь персонал лікарні, а пізніше і банку був підкорений Юлієм. Він говорив, що бажав би стати «володарем» всіх жіночих сердець. Він бажав, щоб все жіноче населення Мінська було біля його ніг. До цього він і йшов.

 Перша коханка у нього з'явилася, коли я була вагітна.

Насправді, перша коханка у нього з'явилася, коли я була вагітна. Мене цікавив спосіб, завдяки якому Юлій домагався розташування панночок. Про нього я дізналася, коли одна медсестра зателефонувала на домашній. Мені було сказано, що я зла жахлива дружина (так Юлій розповідав), ну а він просто золотий чоловік. Тоді ж я запропонувала цій персоні забрати собі Юлія, раз він так неймовірно цінний. Я запропонувала його віддати безоплатно, тобто задарма. Проте мої пропозиції для його шанувальниць ні тоді, ні пізніше, не були прийняті не однією з його коханок.

Через це я була переконана, що мій чоловік насправді більше нікому не потрібен. Я ж зробила з цих ситуацій висновок, що домагався він знаходження жіночої статі завдяки розмовам про свою жахливу долю і невдячну дружину. Якщо ви пригадуєте, то до шлюбу мене схиляв Юлій таким же способом.

Наші фінансові взаємини складалися, скажімо, далеко не без проблем. Зарплату, яку Юлій вважав величезною, він бажав витрачати тільки на себе. Ну, виключно на себе коханого. А я, донечка, а пізніше і наш син, проживали тільки на гроші, які я заробляла. Для того, щоб прогодувати себе і своїх дітей, мені доводилося працювати одночасно на трьох - чотирьох роботах (бухгалтером, агентом - продавцем ...). На власні гроші я купувала меблі, побутову техніку і предмети побуту.

Юлій при цьому ж вважав, що мій головний обов'язок - добре управлятися в побуті.

Останнє я і не заперечувала. Однак Юлій постійно вимагав, щоб я готова була нагодувати його смачною їжею (купленою, до речі, за мої гроші), як, тільки, він приходив роботи. Він бажав, щоб одяг завжди був випраний і випрасуваний. Всі мої старання вважалися звичайною справою. «Ну а що варто тобі кинути речі в пральну машинку? Не ти ж переш, а вона».

Після цих слів, я перестала прати його шкарпетки. Чисті шкарпетки Юлія закінчилися через 6 днів. Це сталося, тому що машинка для прання не змогла сама знайти носочки чоловіка під столом, за диваном, під ковдрою і в інших місцях, куди їх найчастіше розкидав Юлій з особливою дбайливістю.

Юлій був майстром тільки в питаннях маскування своїх зрад! У цьому руслі він виявляв чудову спритність і фантазію. Був час, коли його не було ніч через ніч вдома. Свою відсутність він пояснював своєю участю в перестрілках і гонитві.

Набагато пізніше Юлій освоїв інший спосіб маскування зрад. Його знайомий, раніше жив у нашому ж гуртожитку, з'їхав до своєї нареченої, але кімнату здавати не поспішав, і про всяк випадок продовжував її знімати. Юлій же мав ключі від цієї кімнати. Коли мій чоловік знову хотів провести романтичну зустріч з позачерговою пасією, то він її вів у ту кімнату.

Як я здогадалася? Дуже просто! Він одягав верхній одяг, але про тапочки часто забував. А так само, свої походи він пояснював ходінням в магазин, але ніколи звідти нічого не приносив. Ось що значить, справжній військовий!

Можливо, хтось цікавиться, навіщо я жила з ним цілі 10 років ще і другу дитину завела від нього?

По-перше, другу дитину я народжувала, як кажуть, «для себе». Я відчувала в собі сили її виховати, вона була мною дуже бажана. Ну а по-друге, довгий час я схилялася до думки, що хоч якийсь батько все ж краще, ніж відсутність такого. Тільки в 2013 році я усвідомила, що це була моя найбільша помилка.

У момент нашого роз'їзду Юлій не переставав мене дивувати своєю джентльменською поведінкою. Я переїжджала в інший гуртожиток. У той момент він дуже благородно дав можливість забрати свій одяг і одяг дітей. Сам же при цьому він залишив у себе все інше: меблі, техніку. Юлій говорив, що заробив на це сам, непосильною працею.

З новим місцем проживання мені допомогли на моїй новій роботі.

Шлюборозлучний процес пройшов практично без проблем, бо скористалась послугами юридичної контори. Так гладко і швидко все закінчилося тому як, по-перше, фінансових і майнових претензій з жодного боку просто не було, бо ділити нічого. А, по-друге, Юлія не особливо цікавило питання щодо виховання дітей. Була всього одна катавасія за весь час процесу розлучення. Моя мама, виходячи на пенсію, подарувала мені стареньку машинку. Мій чоловічок вже було захотів розділити її.

Маючи аналітичний склад розуму, він подумав, що це ж майно, нажите в шлюбі. Але, на жаль, не вийшло.

І я за фактом почала життя з чистого аркуша. Я вважала, що все пов'язане з Юлієм залишилося в минулому. Я вважала, що колишній чоловік швидко мене забуде. Спочатку все дійсно було так. Він почав жити з іншою жінкою майже відразу після нашого з ним роз'їзду.

Але не так гладко все пішло. Його падчерка якось сказала моїй донечці, що до нової дружини Юлія приходить якийсь чоловік, і вона каже, що цей чоловік, краще батька моєї дочки. Загалом, щось не так пішло в планах мого колишнього чоловіка, в чому він сам мені пізніше зізнався. Після не реалізованого життя з новою цивільною дружиною він став ходити за мною по п'ятах.

Юлій розповідав начальству на моїй роботі про мою аморальность. А пізніше він став втручатися в моє особисте життя.

Незабаром поведінка Юлія стала виходити за рамки загальноприйнятої моралі не тільки людства, але навіть і жителів нашого невеличкого містечка. Також у Юлія були випадки, пов'язані з недотриманням законів. Через завдані Юлієм незручності в мою сторону, я була змушена звернутися в міліцію, прокуратуру та інші органи внутрішніх справ. Та й зараз на цих площинах боротьба триває. Але маленькі перемоги у мене вже є.

Одного разу Юлій, замість ведення служби на посту, де йому було наказано охороняти банк від громадян незадоволених дефіцитом валюти і грабіжників, він, взявши табельну зброю, пішов до школи дочки. Він хотів авторитетно (у формі, зі зброєю) довести керівництву школи, що мати його дочки (тобто я) не гідна виховувати дітей. Після цього випадку з роботи його звільнили.

Висновок: зараз живу і починаю стосунки з іншим чоловіком, працюю, сама займаюся вихованням своїх діток від першого шлюбу. Я б не сказала, що мій новий чоловік набагато кращий від першого, але грошове питання чомусь не є основою наших відносин і не є великою проблемою.

Юлій сам сильно стурбований з'ясуванням питання, щодо мого проживання, чи одна я зараз. Тиждень тому, коли я забирала доньку зі школи, я краєм ока помітила, що до болю знайома іномарка слідує за мною впритул. Зрозуміло, Юлій не має автомобіля, а тим більше іномарки, але така машина є у його друга.

Останній, не так давно теж розлучився зі своєю дружиною, тому вони мабуть і відкрили клуб розлучених чоловіків. Тільки завдяки залученню інспекторів ДАІ та написанню заяви до прокуратури, нарешті закінчилися розбірки з іномаркою. Але чомусь, здається мені, що це ще не закінчення історії.