ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/4929/14 16.04.14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 3 728,20 грн. суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Тахтеріна В.Є. - представник за довіреністю № 104 від 31.12.2013;від відповідачане з'явились
В судовому засіданні 16.04.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, спричинених втратою холодильного обладнання, в сумі 3728,20 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання укладеного між сторонами договору суборенди № КИ-443/10 від 01.01.11 позивач передав відповідачу в платне користування холодильник електричний «SEG-1000» , проте під час перевірки наявності та стану обладнання представниками позивача було встановлено, що обладнання відповідачем втрачено внаслідок пожежі. У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача понесені ним збитки в розмірі 3728,20 грн.
Ухвалою суду від 25.03.14 порушено провадження у справі № 910/4929/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.04.2014.
У судове засідання з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 16.04.14 відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03190 АДРЕСА_1.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" (далі - орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди № КИ-443/10 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування холодильне обладнання - холодильник електричний «SEG-1000», заводський номер 0809210, вартістю 6000,00 грн.
Факт передачі суборендарю майна - холодильник «SEG-1000», заводський номер 0809210 підтверджується підписаним між сторонами 01.01.2011 року Актом приймання-передачі обладнання по договору суборенди № КИ-443/10, згідно з яким обладнання встановлено за адресою: с. Бортничі (на трасі).
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору останній набирає чинності з 01.01.11 і діє протягом 3 місяців, у випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді про намір припинити його дію чи змінити його умови, цей Договір є продовженим (пролонгованим на наступні 3 місяці), при цьому укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору не потрібно.
Згідно п.2.2 договору суборенди після закінчення строку суборенди, у випадку розірвання чи припинення цього договору, суборендар повинен на протязі трьох днів повернути обладнання орендарю по акту приймання - передачі. Обладнання повинно бути передано орендарю в технічному справному стані, не гіршому ніж на час передачі його в суборенду.
Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що орендар має право контролювати наявність, стан, цільове використання та ефективність використання обладнання, переданого в суборенду для чого він має право в робочий час входити до приміщень, в яких встановлене обладнання.
Відповідно до п.5.1.4 договору суборендар зобов'язаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, в тому числі виключити можливість доступу до обладнання сторонніх осіб в неробочий час торгівельної точки, забезпечити належний стан електромережі в торгівельній точці, тощо, а також відшкодувати орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, виплатити штрафні санкції (п.5.1.14 договору).
Згідно з пунктом 6.2.1 договору у випадку повного пошкодження чи знищення обладнання, якщо буде встановлено, що воно ремонту і відновленню не підлягає суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю збитки в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи з ринкової відпускної ціни, що діє на момент добровільного відшкодування збитків суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено - то діючої на момент подання позову.
Як вбачається з матеріалів справи, для перевірки наявності та стану холодильника електричного «SEG-1000» заводський номер 0809210 представник позивача 01 травня 2012р. прибув в місце встановлення обладнання і виявив його відсутність. Факт втрати обладнання підтверджується актом про втрату орендованого обладнання від 01.05.2012р., складеним представником орендаря в односторонньому порядку, в якому зазначено, що холодильне обладнання згоріло, залишки обладнання відповідачем були здані в металобрухт. На підтвердження факту пожежі відповідач надав акт про пожежу від 02.03.12, з якого вбачається що пожежею було знищено палатку та речі, які в ній знаходились, зокрема, холодильник «Біола».
Відповідно до п. 6.2.3 договору факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником орендаря за участю суборендаря (чи його представника). У випадку відмови суборендаря від підписання акту, акт складається в односторонньому порядку і суборендар не має право його оскаржувати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Матеріали справи не містять зворотнього акту прийому-передачі (повернення обладнання, переданого в суборенду за договорами), а тому суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з позовною заявою, позивачеві майно не було повернуто. Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачеві вартість переданого в суборенду майна.
Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Факт понесення позивачем збитків підтверджується наявним в матеріалах справи Актом від 01.05.13, який складено за участю представників позивача та власника холодильного обладнання - ТОВ «Форекс». Згідно вказаного акту вартість холодильника електричного «SEG-1000» заводський номер 0809210, інвентарний номер 7008, станом на 01.05.13 складає 3728,20 грн. з ПДВ та підлягає відшкодуванню позивачем на підставі виставленого власником обладнання рахунку протягом 3 банківських днів. В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 052603 від 30.05.13 на суму 9101,38 грн., яким позивачем було відшкодовано ТОВ «Форекс» вартість пошкодженого (знищеного) холодильного обладнання, в тому числі і вартість холодильника електричного «SEG-1000» заводський номер 0809210 в розмірі 3728,20 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача понесених ним збитків в сумі 3728,20 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва , -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03190 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд" (49021 м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, будинок 135, ідентифікаційний код 30502509) збитки в розмірі 3728 (три тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 20 коп., 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.04.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.
