Хотіли зекономити, а вийшло навпаки
Пізно ввечері 12 січня у селищі Першотравенськ Баранівського району прогримів потужний вибух. Ним вибило стіну котельні у місцевому дитсадочку, а один із котлів вагою майже тонну зірвало з фундаменту та викинуло на вулицю. На щастя, ніхто не постраждав, бо навіть оператор, який, згідно з посадовою інструкцією, мав перебувати на робочому місці, замкнув двері й пішов у власних справах.
Пошуки причин чи «стрілочника»?
Ця надзвичайна подія набула широкого розголосу, що, однак, не позначилося на темпах її розслідування та оперативному вжитті заходів з недопущення таких катастроф. Уже у всій країні розпочались ініційовані главою уряду перевірки безпеки роботи котелень загальноосвітніх закладів, а на Житомирщині все ще встановлювали причини і обставини вибуху. Не менш спантеличувало, що коли навіть події явно «містечкового» рівня в області зазвичай не обходяться без заяв для ЗМІ, то відомості про цей резонансний вибух журналістам довелось роздобувати самотужки, лише ускладнюючи роботу фахівців Держгірпромнагляду.
Як вдалося з’ясувати, раніше тепло у дитсадок Першотравенська подавали два газові котли, які після закінчення минулого опалювального сезону вивели з експлуатації й законсервували. Замінили їх на три теплогенеруючі агрегати на твердому паливі, яким служили дрова. Відмова від газу обіцяла відчутну економію коштів. Натомість — фатальне поєднання людського і технічного чинників обернулося бідою.
Як ідеться у повідомленні прес-служби територіального управління Держгірпромнагляду в Житомирській області, «котли, які працювали на момент вибуху, були встановлені з грубим порушенням норм безпеки праці: відсутні проектна документація на їх встановлення, монтаж та налагодження. Реєстрація котлів в Держгірпромнагляді не проведена, опосвідчення експертом не здійснено».
Заступник начальника територіального управління Держгірпромнагляду Ігор Шумелюк додатково повідомив, що монтаж котлів здійснювала фірма, яка має дозвіл на виконання таких робіт. Однак помилки під час експлуатації обладнання у поєднанні з недоліками автоматики безпеки, яка мала запобігти катастрофічному розвитку подій, призвели до «нештатної ситуації».
Страшно навіть уявити, що на момент вибуху в садочку могли бути діти. Фото прес-служби територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області
Інструктаж — справа тонка
Обслуговувати потенційно вибухонебезпечне обладнання, до якого належать опалювальні котли, незалежно від виду палива, мають право лише працівники з відповідною підготовкою. Цієї вимоги у Першотравенську не порушили. Чого не скажеш про забезпечення належного контролю за дотриманням навіть елементарних правил експлуатації котельного устаткування. Йдеться як про обов’язкову присутність оператора на робочому місці, так і про цілий комплекс організаційних заходів — від проведення інструктажів із техніки безпеки до щоденної перевірки справності запобіжних клапанів. Її результати мали б відображатись у спеціальному журналі.
Однак ні завідуюча дитячим садочком, ні тим більше найняті для роботи вихователями сільські жіночки просто не мали знань, потрібних для проведення інструктажів фахівця-оператора та кваліфікованого контролю за його роботою. Раніше, коли сільські садочки були відомчими (зазвичай колгоспними), нагляд за таким обладнанням здійснював головний механік, енергетик чи навіть інженер з техніки безпеки підприємства, якому належав дитячий садочок. Нині у сільрад, на балансі яких перебувають дошкільні заклади, немає ні відповідних фахівців, ні можливостей для оплати їхніх послуг.
За такої ситуації навіть бездоганне ведення журналів інструктажів з техніки безпеки не стане панацеєю від повторення першотравенської біди. Промовисто, що, за словами Ігоря Шумелюка, першочергові перевірки проведуть саме у дошкільних закладах.
Натомість у школах, які підпорядковані райвідділам освіти, норм безпеки під час експлуатації котельного обладнання дотримуються суворіше. Адже в більшості райвно хоча б один-два працівники підготовлені для кваліфікованого виконання обов’язків позаштатних інспекторів з техніки безпеки. Погодьтеся, це простіше, ніж навчити тонкощів правил експлуатації котельного обладнання всіх завідуючих дитячими садочками і голів сільрад.
Вагомі аргументи...
За словами Ігоря Шумелюка, із введених в дію та модернізованих торік на Житомирщині 40 до шкільних закладів лише вісім(!) прийняли комісії, у складі яких були інспектори Держгірпромнагляду.
Утім, хоч як прикро, номінально це не порушило вимог чинних нормативних документів. Так, згідно з постановою Кабміну від 26 жовтня 2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», до них належать лише «парові і водогрійні котли теплопродуктивністю по над 0,1 МВт».
Отож встановлені у Першотравенську теплогенеруючі агрегати потужністю по 100 кВт (0,1 МВт) кожний не потребували ні перевірки, ні постановки на облік у Держгірпромнагляді. Це можна було б вважати «узаконеним» шляхом ухиляння від жорсткого контролю державних служб за технічним станом опалювальних котлів та дотриманням норм безпеки під час їх експлуатації, якби не деякі вагомі контраргументи. По-перше, наявність відразу кількох теплогенеруючих агрегатів забезпечує «маневр потужностями», коли за теплої погоди працює лише один котел, а у розпал холодів — усі. До речі, завдяки цьому зростає коефіцієнт корисної дії устаткування, бо він тим вищий, чим краще завантажена номінальна потужність теплогенератора. По-друге, наявність фактично резервних котлів дає можливість у разі поломки одного з них проводити ремонт без припинення опалення.
…і невтішні висновки
Навіть якби до Першо травенська запросили ек спертів Держгірпромнагляду для «посвідчення» опалювального устаткування, що не належить до «водогрійних котлів теплопродуктивністю по над 0,1 МВт», це навряд чи залишилось би непоміченим під час чергової перевірки фахівцями фінансової інспекції. Отож альтернативою ви буху в котельні стало б притягнення селищного голови до відповідальності за «нецільове використання бюджетних коштів» чи навіть звинувачення у корупції. Бо виявлені Держ гірпромнаглядом не доліки довелось би усувати, найімовірніше, за рахунок куцого селищного бюджету.
Перший крок до належного контролю за експлуатацією потенційно небезпечного обладнання зробили ще під час ухвалення… вже згадуваної пос танови Кабміну від 26 жовтня 2011 року № 107. У початковому тексті цього документа нижню «планку» потужності котлів, що підлягали обов’язковому контролю фахівців Держгірпромнагляду, знизили до 0,01 МВт (10 кВт). Тож навіть звичайні побутові опалювальні котли прирівняли до «устаткування підвищеної небезпеки», яке має обліковуватися в управліннях Держгірпромнагляду та промислової безпеки. Усвідомивши нереальність і, головне, непотрібність такого тотального контролю, постановою Кабміну від 10 жовтня 2012 року №927 внесено зміни, згідно з якими межею стала потужність 100 кВт.
