АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1146/13 Справа № 2/419/2196/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Кіктенко Л.М. Категорія 42
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.
при секретарі: Глубоченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення відмовлено.
З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 до 10 жовтня 2011 року.
Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей.
Під час шлюбу сторони проживали у АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4.
В вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
З 2001 року позивач зареєстрований в АДРЕСА_2.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд посилався на те, що наявність у позивача прописки за іншою адресою свідчить про той факт, що під час проживання його в спірній квартирі між ним та власницею квартири було обумовлено, що самостійні права користування квартири він не набуває.
Відповідно до вимог ч.1 ст.64 ЖК України члени сім*ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з ним всіма правами і несуть всі зобов*язання, які витікають із договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім*ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по зобов*язанням, які витікають із даного договору.
Частиною 2 ст.64 ЖК України передбачено, що до членів сім*ї наймача відносяться чоловік наймача, їхні діти та батьки. Членами сім*ї наймача можуть бути визнані і інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство.
Згідно вимог ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, вказані в частині другій ст.64 ЖК України, перестали бути членами сім*ї наймача, але продовжують проживати у займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права та обов*язки, як і наймач та члени його сім*ї.
Як убачається із матеріалів справи (а.с.4-6), рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2012 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 та відмовлено позивачці у виселенні із вказаної квартири ОСОБА_2 (а.с.6). Мотивувальною частиною вказаного рішення встановлено, що ОСОБА_2 вселився в квартиру як член родини власника цієї квартири, а саме попереднього власника-ОСОБА_8 та в подальшому самої позивачки, що підтверджується матеріалами справи та самою позивачкою ОСОБА_4, яка пояснювала, що в квартиру відповідача разом з донькою та онуками впустила сама(а.с.5).
Але ухвалою судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 червня 2013 року вказане рішення суду скасоване, прийнята відмова від позову ОСОБА_4 На даний час вказана ухвала суду чинна.
Тому відмовляючи позивачу у задоволенні даних позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що самостійного права користування спірною квартирою він не набуває(а.с.64).
Згідно вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Доказів, які б підтверджували позовні вимоги позивача скаржник суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.,ст.209,303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
