КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2506/525/12 Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
УХВАЛА
Іменем України
01 серпня 2013 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної ради у м. Черніговіна постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної ради у м. Чернігові про визнання неправомірними дій, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, перебуває на обліку у відповідача.
Проте, щорічна допомогу на оздоровлення позивачу виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, розмір виплат, передбачений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Отже, дії відповідача щодо не виплати у повному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволення та слід визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної ради у м. Чернігові - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.03.2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Сорочко Є.О.
