ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2014 року Справа № 923/752/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014
зі справи № 923/752/14
за позовом заступника прокурора Херсонської області (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі:
1.Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ (далі - ДАВР),
2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон (далі - РВ ФДМУ по Херсонській області)
до відповідача-1 Херсонського обласного управління водних ресурсів, м. Херсон (далі - Управління),
відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Южний-Аква", смт Новотроїцьке, Новотроїцький район, Херсонська область (далі - Товариство)
про визнання недійсними договорів використання державного майна.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора - Кузнецова Ю.В.;
позивача-1 - не з'явився;
позивача-2 - не з'явився;
відповідача-1 - Абакумова М.А.;
відповідача-2 - Демченко Є.В.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014 року Прокурор в інтересах ДАВР та РВ ФДМУ по Херсонській області звернувся з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив визнати недійсними на майбутнє договори від 06.11.2012 № №16-17/20, 16-17/21, 16-17/22 (далі-Договори) та укладені додатки до них від 31.12.2013 і зобов'язати Товариство повернути відповідачу-1 майно, яке було отримане за Договорами.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі № 923/752/14 (суддя Литвинова В.В.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пироговський В.Т. - головуючий, судді Лавриненко Л.В. і Філінюк І.Г.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.08.2014, постанову апеляційного суду від 07.10.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами, 06.11.2012 Товариством та відповідачем-1 були укладені Договори, предметом яких, з урахуванням укладених додаткових угод до них від 31.12.2013 №№1/16-16/23, 1/16-16/24, 1/16-16/25, сторони визначили підтримання задовільного технічного стану та догляду ставка накопичувача №1 загальною площею під поверхнею води 301,8978 га, ставків-накопичувачів №2-а, загальною площею під поверхнею води 280,0479 га, №2-б загальною площею під поверхнею води 330,8945 га та №3 загальною площею під поверхнею води 391,9598 га, що розташовані на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області з застосуванням біологічних засобів боротьби з масовим розвитком фітопланктонів шляхом біомеліоративних заходів, що прискорює процес самоочищення ставків-накопичувачів, відповідно до науково-методичних рекомендацій.
Відповідно до п.3.3.1 Договорів Товариство зобов'язалося забезпечити та виконати комплекс робіт по підтриманню ставків-накопичувачів в задовільному технічному стані, згідно з п.1.1 Договорів.
Згідно з п. 3.3.4 Договорів у термін до 20 грудня Товариство повинно надати відповідачу-1 акт про виконання робіт, який включає інформацію про технічний стан ставка-накопичувача та по суті виконаних робіт.
Пунктом 3.4.2 Договорів передбачено, що для підтримання задовільного технічного стану та з метою підтримки необхідного біологічного балансу ставків-накопичувачів Товариство за погодженням з Управлінням набуло право проводити своїми силами і засобами вилов риб-меліораторів, що перевищує необхідну кількість відповідно до науково-методичних рекомендацій.
Відповідно до розділу 4 Договорів сторони дійшли згоди, що результат, отриманий Товариством від виконання пункту 3.4.2 Договорів, розподіляється на покриття витрат відповідачу-2 у зв'язку із здійсненням заходів з підтримання задовільного технічного стану та догляду ставків-накопичувачів - в необхідній для того кількості. При цьому згідно з додатком №1 до договорів відповідач-2 перераховує відповідачу-1 до 5 числа розрахункового місяця грошові кошти, зокрема: за договором №16-17/20 - 29472,00 грн.; за договором №16-17/21 - 69651,00 грн.; за договором №16-17/22 - 38259,00 грн.
Судами також встановлено, що на виконання вказаних умов, сторонами за договорами були складені акти виконаних робіт від 18.12.2013, згідно з якими Товариство виконало, а Херсонським обласним управлінням водних ресурсів було прийнято наступні роботи: підтримання задовільного технічного стану та догляд ставків накопичувачів №№ 1, 2а, 2б, 3 з застосуванням біологічних засобів боротьби з масовим розвитком фітопланктонів шляхом біомеліоративних заходів очищення, а саме: використання рослиноїдних риб-меліораторів, як інструмента біологічного методу очищення; вилов риб-меліораторів, що перевищує необхідну кількість відповідно до науково-методичних рекомендацій для підтримки необхідного біологічного балансу ставка-накопичувача. Пунктом 2 акта визначено, що відповідач-1 підтверджує, що виконані Товариством роботи відповідають умовам укладених договорів. Відповідно до п.4.1.1 договорів вартість робіт була покрита результатом отриманим від виконання п. 3.4.2 договорів та на підставі п. 4.1.2 договорів Товариство перерахувало відповідачу-1 грошові кошти у тих сумах, які обумовлені договорами.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що за своєю правовою природою Договори є договорами підряду, оскільки містять притаманні цьому договору ознаки та відповідно до їх змісту не передбачають передачу в платне користування ставків, а отже спірні договори не є договорами оренди. Також суд вказав на те, що оскільки Прокурором не доведено приховання в спірних договорах іншого правочину ніж ті, які відповідачі насправді вчинили, тому відсутні підстави визнавати їх недійсними у відповідності з вимогами ст.235 ЦК України та повертати передане у цьому зв'язку майно.
З такими висновками суду погодитись не можна.
За змістом ст.ст.47, 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення у справі приймає за результатами обговорення усіх її обставин.
Як вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, дослідження обставин справи суди здійснювали з порушенням наведених вимог процесуального законодавства.
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Прокурор посилався на те, що відповідно до змісту Договорів ставки-накопичувачі, які є власністю держави та знаходились на праві оперативного управління у відповідача-1, за відсутності дозволу РВ ФДМУ по Херсонській області фактично були передані Товариству в оренду, що є порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У цьому зв'язку згідно з доводами, які містяться в матеріалах справи та повторюються в касаційній скарзі, Прокурор посилався на те, що відповідно до п.4.1.2 Договорів Товариство зобов'язалося перераховувати відповідачу-1 частину прибутку від продажу виловленої риби, а додатковими угодами, які були укладені до Договорів був встановлений графік платежів і їх здійснення мало відбуватися незалежно від кількості та якості виконаної Товариством роботи по очищенню ставків. При цьому оплату за Договорами отримував не виконавець робіт, а їх замовник.
Крім того, невизначеність в укладених Договорах ціни роботи, яку мало проводити Товариство для забезпечення догляду за ставками-накопичувачами, а також способів її визначення, відсутність будь-якого кошторису, який би регулював ці ж питання, на думку Прокурора, давало підстави вважати, що укладені сторонами Договори є удаваними, оскільки вони були вчинені ними для приховання інших правочинів, які регулюють правовідносини з оренди державного майна. Враховуючи, що наведені правовідносини склалися між сторонами в порушення вимог чинного законодавства, укладені ними Договори підлягали, за твердженням Прокурора, визнанню недійсними.
Наведеним поясненням Прокурора суди не приділили належної уваги, не з'ясували, чи складався відповідачами до укладених Договорів кошторис; чи обумовлювали взагалі сторони вартість підрядних робіт; якою фактично була ціна тієї роботи, що проводило Товариство, тобто які фактичні витрати несло Товариство у цих правовідносинах та яку фактично отримувало оплату за виконану роботу.
З огляду на наведені пояснення Прокурора, а також дані, що є наявними у справі, судам належало також з'ясувати, чи дійсно науково-методичними рекомендаціями передбачений вилов риб-меліораторів саме для підтримки необхідного біологічного балансу ставка, і якщо передбачений, то якою може бути кількість або періодичність цього вилову та які саме нормативи передбачають такий порядок речей.
У цьому ж зв'язку судам належало з'ясувати, чи відповідали фактично вжиті Товариством за договором заходи з вилову певної кількості риб-меліораторів тим науково-методичним рекомендаціям, на які воно посилається; якою саме була кількість виловленої ним риби у відповідний період часу; за яких умов і на яку грошову суму вона була ним реалізована та чи дійсно з огляду на перелічені обставини можна дійти висновку про те, що відповідач-2, як про це стверджує Прокурор, фактично займався розведенням риби з комерційною метою, незаконно використовуючи у цьому зв'язку державну власність та сплачуючи за це відповідачу-1 відповідні грошові суми.
З огляду на таке твердження апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними, оскільки цих висновків він дійшов на підставі неповно з'ясованих обставин. У цьому зв'язку прийнята ним постанова підлягає скасуванню.
Оскільки суд першої інстанції в ході розгляду справи припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд.
У ході нового розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі та дослідити подані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 зі справи № 923/752/14 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Харченко
