У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., Макарчука М.А., Нагорняка В.А., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ует Марін», приватного підприємства «Гранд Марін», компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» про відшкодування шкоди завданої здоров'ю та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ует Марін» (далі - ТОВ «Ует Марін»), приватного підприємства «Гранд Марін» (далі - ПП «Гранд Марін»), компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» про відшкодування шкоди завданої здоров'ю та відшкодування моральної шкоди. Позивач посилався на те, що з травня 2005 року він перебував на обліку для забезпечення роботою за кордоном у крюінговому агентстві ТОВ «Ует Марін». У червні 2005 року крюінговою компанією йому була запропонована робота матроса на борту судна т/х «GB MED», яке знаходиться в управлінні Ізраїльської компанії Interglobal shipping 3001 Ltd. 25 липня 2005 року в офісі крюінгової компанії ним було підписано контракт, згідно з яким його було працевлаштовано як моряка на вищезазначене судно. На борту судна при виконанні робіт він отримав травму хребта. Згідно висновку лікаря від 10 жовтня 2005 року його визнано непридатним для подальшої роботи на борту судна і таким, що підлягає репатріації на Україну з подальшим лікуванням за місцем проживання. З моменту прибуття на Україну він проходив і продовжує проходити лікування після одержаної на борту судна травми. 18 квітня 2006 року крюінговою компанією йому було виплачено 2 500 доларів США, як компенсація на лікування, що передбачено п. 4.3.1. колективного договору, який є невід'ємною частиною індивідуального трудового контракту. В подальшому висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) його визнано інвалідом 3 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання трудових обов'язків.
У процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив зобов'язати відповідачів щомісячно солідарно сплачувати йому 3 030 грн. на відшкодування шкоди завданої здоров'ю, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 27 вересня 2006 року, а також 300 тис. грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на його користь з компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» довічно суму відшкодування за завдану шкоду здоров'ю у розмірі 3 030 грн. щомісяця, починаючи з 27 вересня 2006 року. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про факт отримання травми позивачем саме під час його перебування на борту судна т/х «GB MED», які б підтверджували факт та обставини завдання травми, а також, що травма була завдана саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки за відсутності умислу або необережності позивача.
Разом з тим, суд встановив, що у порушення вимог п. 4.3.3, 4.3.4 колективного договору компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» ОСОБА_4 з повідомленням про отримання ним травми під час виконання трудових обов'язків на борту судна т/х «GB MED» до капітана або компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» не звертався, після початку лікування до компанії «Interglobal shipping 3001 LTD» медичні висновки на погодження не направляв, про необхідність виплати йому компенсації компанія не повідомлялася та відповідно це питання останньою не розглядалося.
З урахуванням цього, слід зазначити, що рішення апеляційного суду ухвалено у відповідності до вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Леванчук А.О., Макарчук М.А., Нагорняк В.А.
