АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/2608/13 Справа № 429/11968/12 Головуючий у 1 й інстанції - Врона А.О. Доповідач - Болтунова Л.М. Категорія 32
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Болтунової Л.М.,
суддів: Романюк М.М., Козлова С.П.
при секретарі - Савчук Р.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетрвоської області від 19 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення виплати за спричинену моральну шкоду, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що у зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з відповідачем та незабезпеченням роботодавцем безпечних умов праці, згідно довідки МСЕК №2 від 08.02.2010 року, йому первинно встановлено третю групу інвалідності з втратою 65 % професійної працездатності в наслідок професійного захворювання, тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетрвоської області від 19 грудня 2012 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 6500 грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач частково втратив працездатність внаслідок професійних захворювань, отриманих в зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а тому, у зв'язку з внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану позивачу втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що висновком медико-соціальної експертної комісії №2 від 08.02.2010 року позивачу первинно- сукупно встановлено 65 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково .
Також судом встановлено, що причина інвалідності позивача - професійні захворювання, які виникли в результаті дії шкідливих факторів виробництва в період перебування позивача в трудових стосунках з відповідачем, що стверджується зібраними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 даної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що моральна шкода завдана позивачу в наслідок втрати ним працездатності у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та дії шкідливих факторів виробництва на підприємстві відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди спричиненої позивачу.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків (професійних захворювань) на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкова соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до закону право на встановлення факту спричинення особі моральної шкоди у вказаних правовідносинах покладено на суд, у зв'язку із чим суд дав належну оцінку висновку МСЕК щодо наявності факту спричинення моральної шкоди позивачу.
Колегія вважає, що визначений місцевим судом розмір суми на відшкодування моральної шкоди повністю відповідає встановленим обставинам справи, вимогам розумності та справедливості, визначений з урахуванням проценту та тривалості втрати професійної працездатності, глибини і тривалості спричинених позивачу страждань.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетрвоської області від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді:
