Провадження № 2- 470/14
В справі № 760/27095/13-ц
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2014 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
при секретарі - Подолян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: Публічне акціонерне товариство КБ »ПриватБанк» про розподіл майна подружжя;
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-і особи: Публічне акціонерне товариство КБ»ПриватБанк», Кредитна спілка «КС Володар» про розподіл майна подружжя, суд,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка в липні 2009 року звернулася до суду з позовом і просила в порядку розподілу майна подружжя стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості ? частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 розміром 81, 0 кв. м., або сплати нею цієї компенсації на користь відповідача.
В лютому 2014 року збільшила розмір позовних вимог і просить визнати за нею право власності на нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_1 розміром 81, 0 кв. м.
Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом і просить розділити майно подружжя шляхом стягнення з позивачки на його користь компенсації в розмірі 310 839, 90гр. - різницю вартості нежитлового приміщення та грошового вкладу з відсотками в КС »Володар», вкладником якого був він і отриманого ним у розмірі 438 820, 21гр.
Представник позивачки в судовому засіданні проти зустрічного позову не заперечував.
Відповідач подав до суду заяву, якою проти первісного позову не заперечував, зустрічний позов підтримав та просить розглядати справу в його відсутності.
Представник 3-ї особи - Кредитної спілки »КС Володар» проти позовів не заперечував.
Представник 3-ї особи - ПАТ КБ »Приватбанк» проти первісного позову заперечувала.
Посилалася на те,що спірне нежитлове приміщення перебуває в іпотеці банку і таким чином воно буде звільнено з-під обтяження, що позивачка намагається зробити.
Крім того, в провадженні суду знаходиться позов банку про звернення стягнення на нежитлове приміщення, як предмет іпотеки, що, з її токи зору, є перешкодою для його розподілу.
Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог сторін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними.
Встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, однак з серпня 2008 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть.
22.08.2007 року на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень на ім.»я відповідача було придбано нежитлове приміщення загальною площею 81, 0 кв.м. групи приміщень АДРЕСА_1.
Згідно з п.3.1 Договору вартість нежитлових приміщень за домовленістю сторін на момент вчинення складала 1 060 500, 00гр.
29.08.2007 року нежитлові приміщення були зареєстровані за відповідачем в КП »Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна».
Крім того, 22.08.2007 року між відповідачем та ПАТ КБ »Приватбанк» був укладений Кредитний договір, на виконання якого відповідачу банком був наданий кредит у розмірі 1 132 516, 44 гр.
В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором 21.08.2007 року між банком та відповідачем був укладений Договір іпотеки нежилих приміщень, за умовами якого нежитлове приміщення загальною площею 81, 0 кв.м. групи приміщень АДРЕСА_1 було передано банку в іпотеку та накладено заборону на його відчуження.
Представник позивачки в судовому засіданні підтвердив, що як Кредитний договір, так і Договір іпотеки нежилих приміщень були укладені за згоди позивачки.
Крім того, 02.09.2010 року між КС»Володар» та відповідачем був укладений Договір №2857-Д «Копілочка» про залучення внеску/вкладу/ члена кредитної спілки на депозитний рахунок. згідно з яким ним був зроблений вклад у розмірі 400 000, 00гр. строком до 02.09.2011 року під 10% річних.
02.09.2011 року відповідач отримав нараховані відсотки по депозитному вкладу в розмірі 38 820, 21 гр.
/ а.с. 11 - 14; 83 - 85; 100 - 106; 130 - 137; 208 /
З цього випливає, що нежитлове приміщення загальною площею 81, 0 кв.м. групи приміщень АДРЕСА_1 та депозитний вклад у розмірі 400 000, 00гр., а також нараховані по ньому відсотки в розмірі 38 820, 21 гр., є спільною сумісною власність сторін, як подружжя.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В ч.ч.1,2,4,5 ст.71 СК зазначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Виходячи з викладеного вище, неподільності нежитлового приміщення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, проти яких не заперечував відповідач, про визнання за нею в порядку розподілу майна подружжя права власності на дані приміщення.
Так, вартість спірного приміщення за Договором купівлі-продажу становить 1 060 500,00гр.
Сторони та представники 3-х осіб даної суми не спростовували.
Крім того, розмір вкладу відповідача в КС »Володар» становить 400 000, 00гр., а з врахуванням нарахованих відсотків у розмірі 38 820, 21 гр., отриманих відповідачем, ця сума становить 438 820,00гр.
Таким чином, загальна вартість майна сторін, як подружжя, становить 1 499 320,21гр., а частка кожного з них 749 660, 11гр.
За вирахуванням отриманого відповідачем вкладу та відсотків по ньому в загальній сумі 438 820, 21гр., з позивачки на його користь підлягає стягненню 310 839, 90 гр. компенсації / 749 660, 11- 438 820 21 = 310 839, 90/.
Суд не приймає до уваги заперечення представника 3-ї особи - ПАТ КБ »Приватбанк» в судовому засіданні, виходячи з наступного.
Так, представник 3-ї особи в судовому засіданні пояснив і це підтверджується Договором іпотеки, нежитлове приміщення було передано в іпотеку ПАТ КБ»Приватбанк» за згоди позивачки, як другого з подружжя.
Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім?ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім?ї.
Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Судом встановлено, що сторони на даний час перебувають у шлюбі.
Згідно з ч.1 ст.69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім?ї (частина 4 статті 65 СК України).
Таким чином, у результаті придбання сторонами, як подружжям, спірних нежитлових прриміщень в кредит, боргові зобов'язання перед позикодавцеми - 3-ю особою ПАТ КБ »Приватбанк» несуть сторони, як подружжя, а не тільки відповідач, який підписав кредитний договір.
Статтями 9, 13 Закону України» Про іпотеку» врегульовано питання володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки, згідно з якими таке розпорядження можливе лише за згоди Іпотекодержателя.
В статті 23 даного закону зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, положення Закону України « Про іпотеку» по те, що іпотекодавець не має права розпоряджатись предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити майно подружжя шляхом визначення права власності на нього, оскільки право власності подружжя у рівних частках встановлюється законом, право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням майном.
За таких обставин вимоги сторін підлягають задоволенню, а твердження представника 3-ї особи - ПАТ КБ»Приватбанк» не приймаються до уваги з підстав, викладених вище.
Керуючись ст.ст. 60-61,63, ч.4 ст.65, ч.1 ст.70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст.9,13, 23 Закону України « Про іпотеку», ст.ст. 3-4.,10-11, 57-60, 88,209,212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позови задовольнити.
Розділити майно подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення групи приміщень №42 / в літ. А/, загальною площею 81, 0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 310 839, 90 гр. компенсації.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3108, 40 гр. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1700,00гр. судового збору та 250,00гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя
