Вони вже не державні, а приватні, тому й мислять по-новому, по-ринковому. Наприклад, кілька місяців тому депутати Полтавської міськради на сесії вирішили, щоб автотранспорт усіх форм власності перевозив пільговиків, які мають на це право, без обмежень. Але хто це рішення виконує? Як висіли в салонах таблички-оголошення про те, що безкоштовно проїхати в приватному автобусі можуть тільки двоє пасажирів, так і висять. Хоч кондуктори чудово знають про це рішення міськради. І, буває, на зупинках свідомо не впускають або виганяють із салонів громадян, навіть якщо це літні немічні люди.
Такі випадки непоодинокі. Найчастіше це відбувається на міських околицях. Можливо, власники автобусів про це не знають? Хтозна. Зате вони із завидною періодичністю і наполегливістю щороку висувають перед міською владою вимогу щодо підвищення плати за проїзд. Тому що, мовляв, тариф, який існує, збитковий. При цьому не кажуть про те, що протяжність маршрутів у Полтаві залишається незмінною — невеликою.
Влада реагує на їхні вимоги по-різному. Нинішня, приміром, не йде на прю з перевізниками. Це й стало причиною того, що громадський автотранспорт на околицях їздить нерегулярно, а деякі автобуси на найбільш пасажиронасиченому, читай касовому кільцевому маршруті в Полтаві цими днями виставили таблички «Експрес» і підняли за це ціну на 50 копійок. Хоч вона й так як для Полтави цілком прийнятна: 2 гривні.
