Територія, офіційно відведена сміттю на Луганщині, — майже 450 гектарів. Але справжня площа ще більша через несанкціоновані звалища. Полігони горять і гниють, отруюючи довкілля, а ще «розповзаються», та так, що скоро просто почнуть витісняти людей з обжитих місць. Потрібні негайні рішення. І їх уже ухвалено: наступ на смердючого ворога в області запрограмували, умовно поділивши територію на 6 округів, де заплановано будівництво та реконструкцію 8 регіональних полігонів із двоетапною системою вивозу побутових відходів. Мета обласної програми поводження із твердими побутовими відходами в Луганській області — залучення інвестора до боротьби за чистоту.
«Саме централізація збирання відходів цілого регіону на одному полігоні — це той ключ, який запускає механізм фінансової привабливості проекту. Будівництво сміттєсортувального комплексу швидше окупиться, коли обсяг відходів більший, і тим ефективнішою буде його робота», — вважає начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області Олександр Арапов.
Такий підхід надасть можливість не лише збільшити обсяги переробки побутових відходів із витягом вторинної сировини, а й отримати власні енергоресурси, а отже, скоротити споживання імпортованого природного газу загальним обсягом понад 100 мільйонів кубічних метрів.
Але поки що звалища «нічийні». Чи стануть полігони виконувати саме такі функції? Або тутешні новобудови просто завалять згодом несортованими відходами, і за 5—7 років знову знадобляться значні суми грошей та виділення нових земель під будівництво могильників для сміття.
За приклад може слугувати нещодавно побудований Іванівський полігон. Сміття там просто висипають по краях сформованих карт, де воно гниє просто неба. Немає ні сортування відходів, ні обліку їх надходження, ні грамотного планування та пересипання інертним грунтом. Полігон навіть не охороняють.
