У Донецькій області не вщухають пристрасті навколо ймовірного видобутку сланцевого газу
В овочевому ряду центрального ринку Донецька відбувався «круглий прилавок». Продавці та покупці жваво обговорювали тему, яка останнім часом не сходить з вуст жителів краю, — перспективи «донецького Чорнобиля».
— Сланцевий газ — то ще півбіди! — гарячкував один із присутніх. — Заморські партнери тільки кажуть, що хочуть у нас щось видобувати, бо насправді можуть нишком закачати у підземні горизонти різні токсичні відходи. Бо зберігати в себе цю гидотну вже ніде, дорого коштує та й небезпечно. Ось і зроблять могильник у нас під ногами…
— А я чула, що той сланець їх цікавить найменше, — голосно підпряглася продавчиня капусти. — Кажуть, вони спробують дістатися до виявлених тут на багатокілометровій глибині покладів урану. А що? «Вицідять» його, заберуть собі, а ми знову залишимося з голими…
На цьому цікавому місці діалог урвався з поважної причини: якийсь неборака скористався ситуацією і спробував поцупити кілька морквин. Частина обурених продавців кинулася навздогін.
— Бачите! — спохмурнів власник ятки з картоплею. — З-під самісінького носа цуплять, а що вони там під землею можуть накоїти без нашого дозволу і відома, один грець знає.
Режим, відкрийся!
Як відомо, 16 січня на сесії Донецької обласної ради депутати підтримали угоду про розподіл вуглеводнів, видобувати які є намір на території ділянки «Юзівська» — на півночі промислового регіону. Через тиждень Кабінет Міністрів підтримав цей проект договору, а наступного дня у Давосі у присутності Президента України та Прем’єр-міністра Нідерландів було підписано газову угоду між британсько-нідерландською компанією Shell та українською компанією «Надра Юзівська». Попередньо закордонні партнери збираються «пробити» 15 свердловин, щоб вивчити потенціал підземних запасів нетрадиційного газу, а далі, є припущення, з’явиться можливість щороку видобувати до 20 мільярдів кубометрів цього палива. Жителі області спершу «проспали» цю подію, та потім акції протесту проти видобутку сланцевого газу почали відбуватися в Донецьку, Маріуполі, Слов’янську, Краматорську, Красноармійську та в інших населених пунктах. Зрозуміти учасників емоційних мітингів можна: перенасичена промисловим виробництвом Донеччина й без того потерпає від забруднення довкілля шкідливими відходами. А чергову ініціативу про сланець тут емоційно називають майже кінцем світу. І чи не найбільше обурює донеччан ще й те, що перспективи видобутку в надрах «Юзівської» тутешні «слуги народу» обговорили і схвалили, навіть не почувши думки самого народу.
Один з мітингів протесту відбувся біля парадного під’їзду Донецької обласної державної адміністрації та обласної ради. «Треба взагалі забути про здоровий глузд, аби затівати щось подібне, — переконаний учасник акції Микола Іванович. — У багатьох країнах уже відмовилися від видобутку сланцевого газу, а ми чогось віддаємо на поталу кращі землі на півночі області, які можуть перетворитися на пустелю. Аби наважитись на таке, потрібно дуже не любити свій край, а нас, його жителів, не вважати за людей і не рахуватися з нами».
Одне слово, емоції зашкалювали. І щоб уникнути подальшого розгорання пристрастей, керівники обласної ради та представники компанії Shell того самого дня влаштували зустріч з ініціативною групою мітингувальників, вимоги яких виголосив голова однієї з громадських організацій Павло Котов. За його словами, акції протесту зумовлені насамперед тим, що рішення про розподіл вуглеводнів, які хочуть видобувати на ділянці «Юзівська» в межах Донецької та Харківської областей, відбувалося в закритому режимі й без громадського різнобічного обговорення. «Ми категорично проти того, щоб такі рішення приймали без участі територіальних громад, — наголосив він. — Також вимагаємо провести незалежну екологічну експертизу, яка б оприлюднила можливі наслідки видобутку газу. Крім того, наполягаємо, щоб депутати облради несли персональну відповідальність за ці наслідки».
Протести інколи виникають через недостатню поінформованість людей. Фото автора
Чутки про екологічну катастрофу дуже перебільшені?
Пояснення щодо «закритого режиму» на зустрічі із представниками мітингувальників давав заступник голови Донецької обласної ради Олександр Кравцов. За його словами, йдеться про комерційний проект, який має конфіденційні складові. Договір було погоджено з Міністерством екології та природних ресурсів, він пройшов відповідну експертизу, свідчить О. Кравцов. «Угода справді комерційна, проте всі питання, які турбують громадськість, ми готові обговорювати», — чітко висловив позицію компанії Shell її представник Олексій Татаренко.
Певна річ, не обійшлося без закономірного запитання: чому закордонні партнери взялися до пояснень не попередньо, а «заднім числом»? Гості у відповідь тільки знизували плечима: мовляв, поки угоду не підписали, щось розповідати не було резону, а ось тепер — інша річ.
Справді, невдовзі в Донецьк приїхали керівники закордонної компанії, які на зустрічі з журналістами спробували розвінчати популярні нині чутки про екологічні біди, що активно поширюються в регіоні. «Я абсолютно впевнений, що ми маємо можливість реалізувати цей проект в Україні так само відповідально, як це зробили у США, Канаді та інших країнах, і на менше наша компанія не погодиться, — запевняє віце-президент Shell в Україні Грехем Тайлі. — Практичні роботи не розпочнуться, аж доки не завершиться вичерпне вивчення можливого екологічного та соціального впливу проекту. А результати вивчення обов’язково буде використано для зменшення ризиків і шкідливого впливу. Також із цією метою буде задіяно сучасні інноваційні технічні рішення».
Нині триває підготовка до етапу геологічного вивчення потенційно перспективних ділянок у північних районах Донеччини, де протягом наступних п’яти років є намір пробурити 15 свердловин-розвідників (прикметно, що в Україні щільні піщаники залягають глибше, ніж в інших країнах, отож доведеться діставатися на глибину від 2,5 до 5 кілометрів). А доки триватиме вивчення підземелля, території, на яких розташована Юзівська дільниця, щороку отримуватимуть від Shell по 2 мільйони доларів (на етапі промислового видобутку — по 3 мільйони). Ще один привабливий момент: під час геологічної розвідки в реалізації проекту буде задіяно 60% робітників — громадян України (затим — 80%).
Значно активізувалася й місцева влада, яка береться проводити відповідну роз’яснювальну роботу серед жителів краю. В обласній раді вже відбулася нарада за участю керівників Артемівського, Добропільського, Костянтинівського, Олександрівського, Слов’янського, Ясинуватського районів та міста Краслий Лиман, де йшлося про організацію зустрічей фахівців компанії Shell із представниками громадськості цих територій. Значення такого діалогу справді переоцінити важко. Інша річ, що до цього, мабуть, потрібно було вдаватися значно раніше, а не чекати, доки в містах і селищах розпочнуться мітинги протесту, а налякані донеччани переповідатимуть різноманітні жахи, які, тут переконані, настануть із початком видобутку сланцевого газу.
ПРЯМА МОВА
Олександр Кравцов, заступник голови Донецької обласної ради:
— Наше завдання — донести до громади всю інформацію про цю проблематику. І за можливістю потрібно розвінчати страхи, які з’явилися у населення через недостатню поінформованість.
Вестимемо роботу за трьома напрямами: у 7 районах проведемо зустрічі громадськості зі спеціалістами, у великих вищих навчальних закладах Краматорська, Артемівська та Слов’янська фахівці зустрінуться зі студентами, а ще організуємо зустріч депутатів місцевих рад Харківської та Луганської областей. Депутати розкажуть, як відбувалася взаємодія представників компанії Shell із представниками громадськості на території цих областей під час реалізації проекту.
Грехем Тайлі, віце-президент компанії Shell в Україні:
— Переконаний: Юзівський проект буде надзвичайно вигідним жителям Донецької й Харківської областей. Він не загрожує навколишньому середовищу. Якщо стадія геологічної розвідки завершиться успішно, я буду щасливий приїхати сюди через 10—20 років і побачити розгорнуту індустрію видобутку та обробітку нетрадиційного газу, яка створила тисячі робочих місць і принесла прибуток.
КОМПЕТЕНТНА ДУМКА
Владислав РУСАНОВ, доцент кафедри технології та техніки геологорозвідувальних робіт Донецького Національного технічного університету:
— Відразу скажу: гострої загрози, яка б справді вплинула на екологічну ситуацію в регіоні, немає і бути не може. Приміром, існує побоювання, що рідина може потрапити із свердловини у водоносні пласти чи в інші підземні горизонти, однак використання найсучасніших технологій вже само по собі зменшує до мінімуму таку можливість. Якщо оперувати цифрами, то на 97—98% такої загрози не існує.
Пересічних громадян окремі «екологи» також лякають гідророзривом і токсичними речовинами, які буцімто закачуватимуть у ∂рунт та підземні води. Насамперед треба затямити, що гідророзрив — це не вибух чи вибуховий вплив на породу. Йдеться про нагнітання рідини під високим тиском у пласт, щоб розширити пори, які є в будь-якій породі. Мікротріщини під тиском (для цього достатньо 100—150 атмосфер) збільшуються, а щоб вони знову не зімкнулися, у воду, яку використовують для гідророзриву, додають звичайний білий кварцовий пісок. Саме пісок не дає закритися порам, через які й виходить газ у свердловину.
У воду для збільшення її певних властивостей також додають речовини, які мають назву поверхнево активних. Ці розчини абсолютно не отруйні: наприклад, до поверхнево активних належать шампунь чи звичайнісіньке господарське мило.
Тому що стосується технології й безпечності цих робіт, то якщо й існує якийсь ризик аварії, він нітрохи не більший, ніж на будь-якому виробництві, де все може трапитися.
ДОВІДКА «УК»
