У Києві демонструють гармонію картин відомої художниці з мінералами
Дарина ФІАЛКО для «Урядового кур’єра»
Олександр ЛЕПЕТУХА, «Урядовий кур’єр» (фото)
Галина Москвітіна — одна з найвідоміших українських графіків, яка свого часу ілюструвала видання «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова та Повне зібрання творів Вільяма Шекспіра. Прикметно, що у 80-х роках минулого століття художниця візуалізувала історії приблизно 70 книжок. Однак згодом вона вирішила зробити пробіл у творчій діяльності й вирушила до Індії та Китаю, де протягом п’ятнадцяти років усамітнення пізнавала духовні практики. Та позаминулого року мисткиня знову гучно з’являється в арт-просторі зі своїм «Кодексом світла». Сприйняття макро- та мікрокосмосів Галини Москвітіної побачили Мілан, Лондон, Тель-Авів, Нью-Йорк. Зважаючи на успішний продаж нових картин художниці на відомих аукціонах, можна твердити, що тематика її полотен зацікавлює дедалі більшу кількість поціновувачів мистецтва.
Гірський кришталь...
Постать Галини Москвітіної оповита ореолом таємничості, оскільки художниця не з’являється на публіці, навіть на відкриттях власних виставок, чим, власне, і підживлює увагу до своєї творчості. Мовляв, усі охочі поспілкуватися з нею можуть зробити це через картини. «Мова мого мистецтва близька до тихої мови, котрою говорить серце. Це внутрішній прихований рух. Це пульсація любові, що створює світи і життя істот», — пояснила в одному з інтерв’ю художниця. Оскільки Галина і її полотна є одним цілим, то й не дивно, що картини мисткині також огорнуті духом загадковості, котрий неможливо описати словами. Його можна лише пізнати на внутрішньоемоційному рівні під час розгадування коду гармонії та світла картин. Її «свєтанги», або «полотна світла», є зразками латернативного реалізму — стилю об’єктивного мистецтва, що передбачає використання в живописі образів, пов’язаних із поняттями «світло, світимість, світлоносність».
...наче асоціюється з прозорістю повітря, без якого немає життя на Землі
Твори художниці — доказ того, що картини здатні випромінювати світло без використання люмінесцентних фарб. Для такого ефекту достатньо тонко відчути колір, а потім так само тонко передати переливи його відтінків на полотні. А втім, лише художньої майстерності в цій справі замало. Освітлює картини Москвітіної і їхній зміст — сплетіння внутрішнього і зовнішнього всесвіту, що дає змогу людині засяяти. «Усамітнюючись від зовнішньої суєти, на межі проявленого та непроявленого, плекаючи в собі блаженство любові, душа людини починає дихати й літати. Тоді відкриваються нові горизонти щастя і повноти буття, недоступні раніше», — каже художниця.
Природність водної стихії...
Галина Москвітіна забарвлює простір світлом, передаючи його перехід від тьмяності до іскристості та чистоти. Це відображає шлях людини від внутрішнього дисонансу до гармонії мікро- та макрокосмосу — чи не найважчої з людських практик. Мистецтво може бути провідником під час пошуку цієї гармонії. Зі слів художниці, «для розвитку душі потрібна їжа». Її твори можуть слугувати «їжею» для голодних духом, бути використаними для медитації. «Будь творцем самого себе, — закликає Галина Москвітіна. — Слухай свій звук, обери свою пісню і розглянь свою будову. Так легше відійти від уже пізнаних сфер для прекрасніших творінь».
...підкреслює яскравий малахіт
Як і картини художниці, яскріють експоновані на виставці мінерали. Ось як пояснює Галина Москвітіна ідею виставки: «Об'єктивне мистецтво відображає закони кристалізації і розчинення світів, живих істот і їхніх доль. Ці закони виражають єдність творіння. Людина і камінь, квітка і птах, планета і галактика — це кристалізації одного й того самого порядку, вираження сутності, постійної у своїй вічній потенційності».
Велич краси
«Ми можемо спостерігати, що різні природні процеси — веселка і північне сяйво, тумани, світанки та заходи, зірки та комети, морські припливи, відпливи, виверження вулканів і лава, тверді кристали — все це взаємопов’язано у нашому світі. Те, що ми бачимо на картинах Галини Москвітіної, дає змогу нам ще раз замислитися про глибину космічного простору, у котрому ми живемо, і про стан нашої душі», — зауважує доктор геологічних наук, завідуюча Геологічним музеєм НАН України Катерина Деревська.
Щоправда, кількісно колекція усипаних блискітками, часом чудернацьких за композицією кристалів (целестин, апофіліт, кальцит, флюорит, аметист, малахіт, марказит) поступається живописній частині експозиції й сприймається не більше, ніж родзинки виставки, що підкреслюють природність, проповідувану полотнами.
