ТРАДИЦІЯ
Третій рік поспіль у столичному Українському домі відбулася виставка «Український сувенір»
Ліна ПАРТОЛЕНКО для «Урядового кур’єра», Олександр ЛЕПЕТУХА, «Урядовий кур’єр» (фото)
Цього року на виставці «Український сувенір» майже вісімдесят талановитих майстрів, творчих майстерень, сувенірних компаній представили свою продукцію.
Привітна й пишна лялька-господиня.
Ноу-хау: лялька-мотанка з магнітом
Серед учасників була і майстриня з Херсонщини Ольга Жукова, яка представила широкий вибір ляльок-мотанок. З давніх-давен вважається, що лялька-мотанка допомагає боротися з негативом і створює позитивну атмосферу. Зілля, яке використовують для її виготовлення, зцілює не тільки фізично, а й духовно. «Ляльками займаюся понад десять років. Виготовляю їх тільки за автентичними правилами. Відверто кажучи, завжди не можу дочекатися, коли впораюся з хатніми клопотами і, врешті-решт, візьмуся за улюблену справу», — розповідає майстриня.
Тут про кожну річ можна розповідати годинами.
Уперше на цій виставці побачила ляльку-мотанку на магніті (до речі, ноу-хау лялькарки з Херсонщини), коштує вона 10 грн, лялька-берегиня — 30, «дівчина Весна» у вінку — 50, велика лялька-мотанка — від 120 до 150, лялька-берегиня — від 200 гривень.
Ті, хто мріють про власну вишивану сорочку чи рушник, одержали шанс придбати бажану річ. Традиційно, як і на будь-якій виставці, присвяченій українській культурі, було безліч вишиванок. Полтавщина представила комп’ютерну вишивку: одним і двома кольорами вишиті сорочки, виготовлені з білого, сірого і чорного льону. Пані Півонія з Західної України пропонувала сукні, які вона розшиває різнокольоровим бісером. Ольга Фенчак із Закарпаття не лише запрошувала приміряти вишиванку, а й розповіла, що у її сім’ї навіть чоловіки вишивають! «У мене сорочки ручної і ткацької роботи. Орнаменти — закарпатські і прикарпатські. А малюнки і старовинні, і сучасні», — консультувала пані Ольга.
Вишиванки пані Півонії Кондратюк вишикувались, наче дівчата в танку.
Вишиванку можна було придбати від 580 до 900 грн, сукню, вишиту бісером, — від 2800 до 5000, рушники — від 75 до 1500, вишиті ікони пропонували за ціною від 250 грн.
«Тут усе так цікаво», — почула фразу, коли роздивлялася вишиванки. Як з’ясувалося, захоплення у відвідувача Українського дому викликали свічки ручної роботи майстерні Анни Вовк «Чарівна свічка». Пам’ятаю надзвичайний аромат біля столика, заставленого свічками. Перша асоціація: «так, мабуть, пахне всередині вулика». Свічки з травами, з різними ароматичними домішками, для святкових тортів, декоративні з додаванням льоду, обереги з двох і трьох свічок на міцну пару і родину — все це виготовлене з натурального воску.
Не одну мене зацікавив петриківський розпис, котрий на виставці, зрозуміло, представили майстри з Дніпропетровщини. Вони й тут не сиділи без роботи, а безпосередньо перед відвідувачами створювали ескізи майбутніх робіт. Купували маленькі дзиги, брелоки, магніти — за 15—25 гривень, тарелі, вази і ложки — за 50 грн, а найдорожчу річ, скриню, за 10 000 грн лишень роздивлялися. Однак переважна більшість відвідувачів надавали перевагу корисним у побуті речам.
Інші майстри пропонували сувеніри з обпаленого дерева (2—6 грн), солом’яні обереги (від 40 грн) і хлібниці (від 40 грн), дерев’яні ложки (від 25 грн), посуд із глини (від 35 грн) і розмальований (від 150 грн). Мені дуже сподобалася свиня з соломи творчої майстерні «Сеновал» за 1400 грн.
Найбільший попит мали вишивані сорочки і рушники, ляльки-мотанки, глиняний посуд і невеличкі сувеніри для подарунків за кордон.
Звір, родом із живопису Марії Приймаченко, — у скульптурному сіноскрипті Олексія Шевчука.
Заслужена, та невизнана…
Наостанок розповім про жінку-майстриню Ларису Літвиненко з Луганщини. Торік їй присвоєно звання Заслужений майстер народної творчості. Втім, через неуважність у президентському указі і попередніх документах була зроблена помилка у прізвищі: замість Літвиненко — Литвиненко.
«У моєму паспорті неправильний переклад: на місці другої букви прізвища «і» мала б стояти буква «и». Через це, власне, і виникла проблема. Коли збирали документи для подання на державну нагороду, прізвище написали правильно, але ж не так, як у паспорті. Я вже півтора року доводжу, що в указі помилка, ходжу по судах, пишу листи, але результату ніякого. Мені не вірять. Виходить, що я маю почесне звання Заслуженого майстра народної творчості України лише фактично, а юридично — ні», — пояснила пані Лариса.
Жінка має майстерню, вироби якої, а також власні, вона представила на виставці. Це етнічні ляльки, рушники, мішечки, виготовлені з льону і вишиті різноманітними прикрасами, а ще жіночі в’язані хустки. Наше бліц-інтерв’ю переривали охочі щось придбати. «Мені подобається те, чим займаюся. Інколи мені кажуть, щоб припиняла працювати для України і робила все це для закордону. Завжди відповідаю, що хочу працювати для своєї країни. Саме тому я — на цій виставці і тішуся, що на мою продукцію у співвітчизників є попит», — підсумувала Лариса Літвиненко.
