Справа № 569/21586/13-ц
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2014 року Рівненський міський суд
в особі головуючого
судді Кухарця В.М.
при секретарі судового засідання Теслав А.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, звернувшись в листопаді 2013 року до суду, просить встановити факт, що в період з квітня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 вона проживала однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
просить змінити їй черговість одержання права на спадкування за законом, визнавши рішенням суду такою, що має право на спадкування разом зі спадкоємцем, яка входить до кола першої черги спадкоємців за законом, відповідачем ОСОБА_3 - дочкою померлого ОСОБА_5
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з квітня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_5 перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, проживаючи однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що ОСОБА_5 перебував на її утриманні, оскільки протягом останніх років життя дуже хворів, у зв'язку з чим не міг працювати та, відповідно, заробляти для сім'ї кошти, а у подальшому був визнаний інвалідом третьої групи. Стверджує, що за власні кошти купувала чоловікові медикаменти та інші лікарські засоби, оплачувала вартість житлово-комунальних послуг квартири, де вони мешкали, тому вважає, що протягом тривалого часу опікувалася ОСОБА_5, матеріально його забезпечувала, а також надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та з мотивів, наведених у позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
На підставі поданих учасниками цивільного процесу письмових доказів (копій документів) судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 11, 89). На час своєї смерті ОСОБА_5 був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Там же він був і зареєстрований (а.с.17 - 19, 64 - 67).
Після смерті ОСОБА_5 його дочка, як спадкоємець першої черги спадкоємців за законом, оскільки заповіту покійний не залишив, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. З такою ж заявою звернулася до нотаріуса і позивач ОСОБА_1, вказавши у заяві від 18.11.2013 р., що є дружиною ОСОБА_5, з яким із 2004 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах (а.с.5, 6).
Аналізуючи показання допитаних в судовому засіданні за клопотанням позивачки свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 склалися стосунки, притаманні подружжю, так як тривалий час вони проживали однією сім'єю у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, де були пов'язані спільним побутом, спільно розпоряджалися заробленими коштами, піклувалися один про одного. Після смерті ОСОБА_5 позивач здійснила над ним обряд поховання, понісши на це відповідні витрати, що підтвердила суду документально (а.с.12, 14 - 16, 74).
Як вбачається з виданої на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трудової книжки від 09.08.1984 року, серія НОМЕР_1, зокрема із двох останніх записів у ній за №№24, 25 (а.с.8 - 10), у період з 29 серпня 1995 року по 28 лютого 2009 року ОСОБА_5 проходив військову службу в управлінні Служби Безпеки України в Рівненській області, звідки був звільнений у запас. Після звільнення зі служби ніде не працював, а з 28 листопада 2012 року рішенням Рівненської обласної МСЕК від 18.12.2012 р. ОСОБА_5 був визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби з ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи. Інвалідність була встановлена на строк 1 рік - до 01 грудня 2013 року, з протипоказаннями до роботи водія транспортних засобів з нервово-фізичним напруженням (а.с.21). Разом з тим, як вбачається з наданої за запитом суду інформації від 10.06.2014 р. №01-11/746 Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи (а.с.94), у наявних медичних документах інваліда ОСОБА_5 немає відомостей про перебування його у безпорадному стані внаслідок інвалідності. Також надано роз'яснення, що згідно п.27 постанови Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, - особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, належать до першої групи інвалідності.
Аналізуючи показання допитаних в судовому засіданні за клопотанням представника відповідачки свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5, хоча і мав третю групу інвалідності, яка була встановлена йому після звільнення з військової служби, проте фактично був працездатним, працюючи майстром з ремонту телерадіоапаратури, тим самим заробляючи собі кошти на прожиття. При цьому ОСОБА_5 був здатний до самообслуговування, періодично користувався велосипедом та автомобілем.
Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Як передбачено ч.2 ст.1259 цього ж Кодексу, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Визначення поняття безпорадного стану надане в абзаці третьому п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 "Про судову практику у справах про спадкування", згідно з яким, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Виходячи з наведених норм цивільного законодавства, встановлених обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, оскільки судом встановлена відсутність фактів, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги, а саме - перебування спадкодавця ОСОБА_5 протягом тривалого часу через тяжку хворобу у безпорадному стані.
Надані позивачкою копії медичних документів, виданих закладами охорони здоров'я на ім'я ОСОБА_5, а також копії фіскальних чеків на придбання лікарських засобів (а.с.23 - 36, 68 - 72), суд оцінює критично, як неналежні докази, тобто такі, що не містять інформації щодо предмета доказування у цивільній справі.
Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 не були порушені, не визнані чи оспорені права, свободи або інтереси позивача ОСОБА_1, за захистом яких вона звернулася до суду.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.
Головуючий:
