КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-6105/11 Головуючий у 1-й інстанції: Лозинська М.І.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
Суддів: Коротких А.Ю.
Ганечко О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними, нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними, нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни - задоволено частково.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України, яке є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам, за місцем проживання пенсіонерів, а тому відповідач і є належною стороною по справі.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 46 Конституції України - право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.
Колегія суддів критично відноситься до позиції відповідача щодо необхідності застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 22 травня 2008 року для регулювання спірних правовідносин, оскільки, зважаючи на пріоритетність закону над підзаконними нормативно-правовими актами, застосовувати в даному випадку необхідно саме положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, відповідачем повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Між тим, при винесенні рішення судом першої інстанції було передбачене його негайне виконання без зазначення строку такого виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України - негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідна норма визначає категорії адміністративних справ, постанови у яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання постановою законної сили.
Оскільки судом першої інстанції не був зазначений строк негайного виконання постанови, рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Згідно до ч. 1 ст. 201 КАС України - підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України - у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва - задовольнити частково.
Змінити постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій незаконними, нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни, виклавши абзац шостий резолютивної частини постанови наступним чином:
«Постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.»
В решті постанову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Ганечко О.М.
Коротких А. Ю.
