ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко А.О.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
УХВАЛА
іменем України
"15" листопада 2012 р. Справа № 2а/0614/2913/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від "04" жовтня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду першої інстанції від 04.10.2012р. позов задоволено частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період часу з 26.10.2010 року по 26.04.2011 року відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період часу з 26.10.2010 року по 01.01.2011 року в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 за період часу з 26.10.2010 року по 26.04.2011 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Малинському районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 в період часу з 26.10.2010 року по 26.04.2011 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розмірі даної пенсії - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі апелянти, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили вказану постанову скасувати.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом 2 групи та проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Позивач отримує отримує підвищення до пенсії та додаткову пенсію відповідно до ст. ст 39,50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2010-2011р.р. виплата пенсії позивачу проводилася відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 у значно меншому розмірі, який не відповідає розміру, визначеному ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ .
Проте, Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2011 рік" норми цих статей не зупинено і не змінено. Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірний період відповідач був зобов'язаний перерахувати пенсію позивачу, виходячи із розміру, визначеному ст.ст.39,50 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не керуватися постановою Кабінету Міністрів України, яка є підзаконним нормативним актом.
Вихідним критерієм обрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд І інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст.ст.39, 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Дія вказаної норми була зупинена Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2008 року.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
На підставі викладено, підстави для скасування постанови суду в цій частині відсутні.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд враховує наступне.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується в таких розмірах: інвалідам 2-ї групи - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивачу вказана компенсація виплачувалась в кратному розмірі, що є значно нижчим, ніж це встановлено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Згідно із ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, як: постраждали Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів пре знесення змін до цього закону.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушував права позивача і, що його вимоги підлягають задоволенню в цій частині також.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від "04" жовтня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11600
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області вул.Чорновола, 38 Б,м. Малин,Житомирська область,11602 Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області пл. Соборна, 12 А,м. Малин,Житомирська область,11601
