АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа : № 11кп/774/669/2013 рік Суддя в 1 інстанції : Дьомін О.Л.
Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України Доповідач : суддя Литвиненко О.О.
УХВАЛА
Іменем України
12 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Литвиненко О.О.,
суддів: Кузьменко В.М.,Зайцева В.В.,
при секретарі: Омельницькій А.Ю.,
за участю прокурора: Кальникка О.М.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2013 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше неодноразово судимий:
- 17.11.2000 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ст. 229-6 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.45 КК України вважати засудженим умовно з випробувальним терміном 2 роки, штраф 600 грн.;
- 13.11.2001 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.43 КК України частково приєднати не відбутий строк за вироком від 17.11.2000 року. До відбуття 2 роки 2 місяці;
- 17.05.2006 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 09.12.2009 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ст.263 ч.2, ст.309 ч.2, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 22.11.2012 року Червоногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ст.18 6 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнити з випробувальним терміном 1 рік;
- 22.04.2013 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 7 місяців позбавлення волі,
засуджений: - за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.04.2013 року у вигляді 7 місяців позбавлення волі, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.
Цим же вироком з ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн..
Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину за таких обставин.
ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив замах на умисний корисливий злочин.
31.07.2013 року приблизно о 17.20 годині, ОСОБА_1, знаходячись близько СШ №132, яка розташована по пров.Парусному №14 в м.Дніпропетровську, з корисливих мотивів, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на повторне відкрите викрадення чужого майна, підбіг з заду до потерпілої ОСОБА_2 та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, шляхом ривку правої руки намагався зірвати з шиї потерпілої золотий ланцюг з золотим хрестиком, загальною вартістю 2200 грн., при цьому лише зірвав ланцюг з шиї потерпілої. Проте, ОСОБА_1 не вдалося заволодіти чужим майном, оскільки потерпіла ОСОБА_2 здійняла галас, у зв'язку з чим ОСОБА_1 з місця вчиненого ним злочину зник.
Таким чином злочинні дії ОСОБА_1, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, що належить потерпілій ОСОБА_2, вчинені повторно, із причин, що не залежать від його волі, не довів до кінця, при цьому він виконав усі дії, які він вважав необхідними для завершення злочину.
З апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він не заперечуючи фактичні обставини справи, а також правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо нього змінити внаслідок суворості призначеного покарання і з урахуванням пом'якшувальних обставин у справі призначити йому покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, при цьому обвинувачений вказує на те, що він розкаявся у скоєному злочині, активно сприяв розкриттю злочину, хворіє на туберкульоз та має 4 стадію ВІЧ - інфекції, а також має батька пенсійного віку.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, його виступ в дебатах та з останнім словом, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого, та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю грунтуються на розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказах і в апеляції не оскаржуються.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, як умисні дії, що виразилися у замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинені повторно.
Як випливає з матеріалів кримінального провадження і журналу судового засідання, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.
Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для відміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми і достовірними.
Відносно доводів апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про пом'якшення йому призначеного, то колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для зміни вироку і не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, дані про особу засудженого, обставини пом'якшуючі покарання.
Так, судом при призначені покарання було враховано, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину, за місцем поживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться.
Також, судом враховано, що обвинувачений раніше судимий, вчинив тяжкий злочин, при цьому обставиною, яка обтяжує покарання суд визнав - рецидив злочинів.
Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_1 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставинах колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції обвинуваченого та зміни або скасуванню вироку.
Керуючись ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
