ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2014 р. Справа № 908/1648/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - Михальський С.М., довіреність від 24.03.2014 р. № 639;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3464ЗХ/1-28) на рішення Господарського суду Запорізької області від "12" червня 2014 року у справі № 908/1648/14
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області;
до Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області;
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2014 р. ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради про стягнення по договору № 12Т-13 від 23.04.2013 р. 1618047,78 грн. основного боргу, 43163,40 грн. пені, 56631,67 грн. втрат від інфляції та 19307,76 грн. 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по вказаному договору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2014 р. у справі № 908/1648/14 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1618047,78 грн. заборгованості, 41493,69 грн. пені, 19162,69 грн. 3% річних, 56631,67 грн. інфляційних втрат та 34706,71 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено, з посиланням на помилки в розрахунку пені та 3% річних.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на це рішення.
Оскільки розгляд апеляційної скарги Донецьким апеляційним господарським судом здійснено не було, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 3464З/1 від 24.10.2014 р.) на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2014 р. у справі № 908/1648/14, в якій відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте у відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи. Зазначає, що відповідачем в період з 01.12.2013 р. по 24.04.2014 р. була частково сплачена заборгованість.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 р. у справі № 908/1648/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 25.11.2014 р., витребувано у апелянта та позивача копії матеріалів справи. Апелянту - Комунальному підприємству "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради було запропоновано надати докази в підтвердження апеляційної скарги, в т.ч. докази оплати, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, та які, як зазначає апелянт, «не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення».
В судове засідання 25.11.2014 р. витребувані документи сторонами не надані.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р., у справі № 908/1648/14, у зв'язку з необхідністю подання учасниками судового процесу копії позовної заяви у даній справі та всіх матеріалів цієї справи та відсутністю в судовому засіданні представника апелянта, розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.12.2014 р.
Апелянт вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від д 25.11.2014 р. у справі № 908/1648/14 не виконав, витребувані судом документи не надав, свого представника в судове засідання 16.12.2014 р. не направив, про причину неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 08.12.2014 р. та було долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача (вх. № 11388 від 28.11.2014 р.) та в судовому засіданні 16.12.2014 р. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, просить рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2014 р. у справі № 908/1648/14 залишити без змін.
Враховуючи, що апелянт був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи та в матеріалах справи достатньо документів, для розгляду апеляційної скарги по суті без його участі в судовому засіданні, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про невжиття судом першої інстанції всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи, виходячи з наступного.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 р. у справі № 908/1648/14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.06.2014 р.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 р., за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 р.
Відповідач в судове засідання 12.06.2014 р. не з'явився, повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, з посиланням на неможливість направити уповноваженого представника відповідача в судове засідання, яке було відхилено судом першої інстанції, у зв'язку з необґрунтованістю клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, на підставі ч. 1-4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника та не довів поважність причин щодо неможливості відповідача забезпечити явку іншого представника у судове засідання.
Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
Враховуючи вищезазначене, відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується поданим повторно відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, тому апелянт безпідставно стверджує в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не були створені належні заходи для повідомлення відповідача про місце і час розгляду справи.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" (теплопостачальною організацією) та КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (споживачем) укладений Договір на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13.
Згідно п. 1.1, 1.2 вказаного договору, теплопостачальна організація зобов'язана надавати споживачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в необхідних йому обсягах, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язаний сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, передбачені цим договором. Сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.120.2007 р., Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж" ГКД 34.20.507 - 2003, Правилами будови та безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води НПАОП 0.00-1.11-98, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затвердженими наказом МінПаливЕнерго № 71 від 14.02.2007 р. та Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності".
Кількість теплової енергії, що надається Споживачу у 2013 р. визначено Додатком № 1 до договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13.
Кількість теплової енергії, що надається Споживачу на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та інше визначено Додатком № 2/1 та Додатком № 2/2 до Договору № 12Т-13.
Відповідно до п. 3.1 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13, розрахунки за отримані послуги здійснюються за наступними тарифами:
- тариф на виробництво теплової енергії (затверджений Постановою НКРЕ України № 47 від 24.01.2013 р.) в розмірі 34,88 грн. за 1Гкал (без ПДВ) та 41,86 грн. за 1 Гкал (з ПДВ);
- тариф на транспортування теплової енергії (затверджений рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р.) в розмірі 11, 56 грн. за 1Гкал. (без ПДВ) та 13,87 грн. за 1 Гкал. (з ПДВ);
- тариф на постачання теплової енергії набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку.
Згідно до п. 3.2 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13, орієнтована річна загальна вартість цього договору згідно з орієнтованим річним плановим обсягом постачання теплової енергії та діючими на момент укладення договору тарифами становить 23864568,62 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 3977428,10 грн. (Додаток № 1 А).
В п. 11.1 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13 сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13 позивачем в жовтні 2013 р. були надані відповідачеві послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 2305775,87 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами про надання послуг: № 27/10 від 31.10.2013 р. на суму 1743557,58 грн. та № 28/10 від 31.10.2013 р. на суму 562218,29 грн.
За приписами п. 6.1.1 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за встановленими тарифами, в порядку та в строки, передбачені цим договором, а також нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.
В Розділі 4 договору від 23.04.2013 р. № 12Т-13 сторони визначили порядок здійснення розрахунків.
Так, відповідно до п. 4.1, 4.3 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем на підставі оформлених належним чином 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію. У випадку не підписання зазначених актів споживачем на протязі 2-х робочих днів, акти з підписом представника теплопостачальної організації та внесенням відповідного запису про відмову споживача підписати акти, направляються споживачеві поштою. Оформлений таким чином акт є фінансовим документом, є підставою для розрахунків та обов'язковий до виконання.
В пункті 4.4 договору на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії від 23.04.2013 р. № 12Т-13 сторони передбачили, що розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюються споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа дня, наступного за завітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за договором, які не суперечать діючому законодавству.
Отже, відповідно до п. 4.4 договору від 23.04.2013 р. № 12Т-13, споживач був зобов'язаний оплатити послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не пізніше 30.11.2013 р.
Однак відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплатив лише на 687728,09 грн. (а.с. 37-40), в т.ч.:
- по Акту про надання послуг за жовтень 2013 від 31.10.2013 р. № 27/10 на суму 1743557,58 грн. сплачено: 125509,80 грн. по платіжному дорученню № 4033 від 02.12.2013 р.;
- по Акту про надання послуг за жовтень 2013 від 31.10.2013 р. № 28/10 на суму 562218,29 грн. сплачено: 211783,39 грн. по платіжному дорученню № 3877 від 21.11.2013 р., 195906,77 грн. по платіжному дорученню № 3890 від 22.11.2013 р., 132921,64 грн. по платіжному дорученню № 4003 від 29.11.2013 р. та 21606,49 грн. по платіжному дорученню № 4034 від 02.12.2013 р.
Таким чином, у відповідача залишилась несплаченою сума боргу за спожиті послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в розмірі 1618047,78 грн.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 1618047,78 грн. Суду апеляційної інстанції відповідач також не надав доказів оплати за отримані послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на суму 1618047,78 грн.
Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1618047,78 грн. основного боргу по договору № 12Т-13 від 23.04.2013 р. обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 56631,67 грн. втрат від інфляції та 19307,76 грн. 3% річних та 43163,40 грн. пені.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору від 23.04.2013 р. № 12Т-13 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 4.5 Договору № 12Т-13 сторони погодили, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений за п. 4.4 цього Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Порушення відповідачем термінів сплати за вищепереліченими Актами підтверджено матеріалами справи.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, на які нараховується пеня, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого Господарського Суду України від 10.07.2014 р. № 6, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нарахування пені здійснено по кожному акту про надання послуг окремо. При цьому позивач враховував день часткової оплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування пені.
Так, по Акту № 27/10 від 31.10.2013 р. позивачем нарахована пеня на суму 43155,70 грн. за період: з 01.12.2013 р. по 24.04.2014 р. та по Акту № 28/10 від 31.10.2013 р. позивачем нарахована пеня на суму 7,70 грн. за період: з 01.12.2013 р. по 02.12.2013 р., тобто з включенням дня часткової оплати 02.12.2013 р.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення пені в сумі 41493,69 грн. В іншій частині вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних в сумі 19162,69 грн., оскільки при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних, а саме: враховано день внесення оплати відповідачем (02.12.2013 р.) в період часу, за який здійснюється нарахування.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, прийшла до висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 56631,67 грн.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2014 р. у справі № 908/1648/14 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2014 р. у справі № 908/1648/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 18.12.14 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Хачатрян В.С.
