ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2971/11/0225
Головуючий у 1-й інстанції: Волошин І.А.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.05.2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.05.2011 як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду І інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено надані сторонами докази, вірно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача, як дитина війни, отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволенні письмового звернення позивача про нарахування соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідач відмовив.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд І інстанції, враховуючи положення викладене в ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни " від 18 листопада 2004 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач має нарахувати та виплатити позивачеві як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 %, що передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області , -залишити без задоволення, а постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
