90-річчя створення Березанський район зустрічає з новими інвестиційними проектами, досягненнями в альтернативній енергетиці, успіхами у сферах культури й освіти
За одною зі слов’янських легенд, справжня перлина утворилася внаслідок того, що блискавка пробила мушлю. Тому перлину розглядали як поєднання вогню та води, символ народження й відродження. Історія ця нагадує минуле та сьогодення Березанського району. Створений 90 років тому, зараз він перебуває у стані свого відродження і має всі шанси стати справжньою перлиною Північного Причорномор’я — районом-курортом, місцем, привабливим для туристів та інвесторів. Понад два тисячоліття терени сучасного Березанського району населяли різні народи. У XVI—XVII століттях у цих степах кочували Ногайські орди. Сюди не раз доходили запорозькі козаки, які обороняли землі від навали завойовників. Перебував на території району і славетний Олександр Суворов під час російсько-турецьких війн. До сьогоднішнього часу збереглися пам’ятки, які свідчать про існування в окремих селах німецьких колоній. Березанський район як адміністративно-територіальна одиниця утворений 1923 року з центром у с. Анатолівка. У грудні того самого року центр району було перенесено в с. Суворове (нині смт Березанка). З 1937-го під час створення Миколаївської області Березанський район увійшов до її складу.
«Хочеться жити і працювати!»
Голова Березанської райдержадміністрації Сергій КОРЧЕВСЬКИЙ
Про перспективи розвитку району, його сьогодення, проблеми та шляхи їх розв’язання наша розмова з головою Березанської райдержадміністрації Сергієм КОРЧЕВСЬКИМ.
— Який реальний зиск місцевим бюджетам від участі інвесторів в економічному розвитку району?
— Тільки за минулий сезон ми отримали близько 7 мільйонів гривень доходу до місцевого бюджету саме від курортної діяльності. Почали всерйоз займатися альтернативною енергетикою. І — знову не прогадали. У 2012-му введено в експлуатацію Тузлівську вітрову електростанцію. 2013 року розпочато будівництво ще трьох вітроелектростанцій в районі, які матимуть загальну потужність 105 МВт. Загалом обсяг інвестицій, що вкладені в будівництво, становить 260 мільйонів доларів США. Сьогодні на території району завершуються будівельно-монтажні роботи на сонячній електростанції ТОВ «Восход-Солар» потужністю 54 МВт.
Окрім реальних грошей, що надійшли до бюджету від альтернативної енергетики, отримали безперебійну подачу електро?енергії. До того ж зростає орендна плата за землю. Сьогодні на 107 гектарах будують сонячні батареї. Що це нам дає? З грунтової інвестори зробили мало не асфальтовану дорогу, додатковий заїзд у Березанку. Далі — зовсім інша орендна плата. Коли запустимо проект, до сільського бюджету за оренду землі надійде понад 490 тисяч гривень. Ще один плюс — зайнятість населення, адже на будівництві працюють наші люди, наші будівельні організації.
— Березанщина — сільськогосподарський край. Чим може похвалитися район у цій галузі?
— Так, про хліб насущний дбаємо заздалегідь. Уперше за історію Березанського району торік посіяли озимі зернові на площі 44 тисячі гектарів. І не помилилися. Сьогодні зібрали непоганий врожай і озимих, і ярових. Ми серйозно працюємо над сівозміною. Сіємо не тільки пшеницю та ячмінь — пробуємо горох, кукурудзу, гірчицю, гречку. Складно працювати з фермерами та одноосібниками, скрізь — приватний бізнес. Сіють, що завгодно, до наших порад не завжди прислухаються, сільгоспподатку сплачують копійки, а до підтримки соціальної сфери у своїх селах взагалі не долучаються. Вважаю, треба щось змінювати в законодавстві, аби можна було впливати і на цю категорію аграріїв.
— А як співпрацюєте з великими товаровиробниками? Є порозуміння?
— Району пощастило на такі підприємства. ПАТ «Прикордонник», агрофірма ім. Потриваєва, ПСП «Агрофірма ім. Петровського», ДП «Агро-Коблево», ПСП «Дмитрівка» з розумінням ставляться і до проблем району, і до вирішення питань окремих територій. В Анатолівці (агрофірма ім. Потриваєва) люди отримують виплати по 7% за пай, тож і тримаються за свого орендатора.
На території району розташовані підприємства, які серйозно займаються виноградарством та виноробством. Наприклад у 2010 році дочірнє підприємство «Агро-Коблево» отримало достатній прибуток від основної діяльності підприємства, який було спрямовано на закладення молодих виноградників. Таким чином, 2011-го на площі 121 гектар посаджено два сорти (Совіньйон та Бастардо) молодих виноградників. Цього року вони висаджують молоду лозу на площі 130 га (Ркацителі та Бастардо). Розширює виробництво виноробної галузі ПАТ «Коблево».
— В більшості районів дуже повільно розвивається тваринництво. А як у вас?
— На жаль, маємо проблеми. Були в нас свого часу тваринницькі підприємства, але в 90-х роках все було вивезено, вирізано. Сьогодні в районі працює 51 міні-ферма, люди тримають від 3 до 5 корів. Маємо ковбасний цех, сертифіковану бійню. Коли відкривали цех, ми домовилися, що приймати м’ясо будемо безпосередньо в нашого населення. Пишаємося якістю власної продукції. Свого часу березанську ковбасу цінували в Миколаєві, добре продавали на базах відпочинку. Ми відроджуємо цю практику. Тільки за останні два роки в районі відновили роботу хлібозавод та м’ясокомбінат, який випускає понад 30 найменувань ковбасних виробів. Планують нарощувати виробництво, будувати коптильні, вже встановили нове німецьке обладнання, фасування буде якісним. Сподіваємося, що переробка «підтягне» за собою і тваринництво.
До речі, хочу поділитися секретом. Сьогодні китайсько-гонконгська фірма готова вкласти в Березанський район 50 мільйонів доларів — на будівництво свинокомплексу в 35 тисяч голів. Тут будуть переробні цехи, бійні, коптильні, холодильні установки. Це поки що наші інвестиційні плани, тривають переговори з їх втілення.
— Ви вже зазначали, що утримання соціальної сфери в селах практично повністю виснажує бюджет. Як і де знаходите кошти та сили?
— Буквально з першого дня, як обійняв посаду, почав займатися питаннями матеріально-технічного забезпечення закладів освіти та культури. Можливо, через своє особливе ставлення до дітей, до їхнього виховання. В цьому році робота активізувалася з урахуванням ініціатив Президента України стосовно створення умов для розвитку здібностей нашого підростаючого покоління. Перше — побудували котельню в комісарівській школі із суперсучасними екологічними котлами. Знайшли спонсорів. Коли вона запрацювала, вдалося на 120 тисяч гривень взимку заощадити витрати на газ.
Наступний крок — реконструкція Будинку культури, який буквально розвалювався на очах. Провели повну реконструкцію площі перед будинком, практично завершені роботи з ремонту приміщень. Якщо кілька років тому в будинок культури нікого не можна було заманити, сьогодні всі свята й інші заходи проходять у переповненій залі. Причому ми за останні роки відкрили стільки талантів — самі дивуємося. Співають, танцюють, беруть участь у виставах, малюють, вишивають. Коли бачиш усміхнені обличчя земляків, жити хочеться! І працювати.
Приємно, що діти зайняті справою. Для них ремонтуємо будинок дитячої творчості. Сьогодні в гуртках районного Будинку дитячої творчості займається 641 дитина, діє 51 гурток. Під керівництвом досвідчених, талановитих викладачів наші діти посідають призові місця в різних конкурсах та змаганнях.
І взагалі, я переконаний, що спільними зусиллями ми подолаємо труднощі і зробимо наш Березанський район квітучим та всебічно розвиненим регіоном нашої області.
ДОВІДКА «УК»
Березанський район розташований на південному заході Миколаївської області. Його територія займає площу 1378,2 квадратних кілометра, що становить 5,6% території області. Район розташований на узбережжі Чорного моря, тому клімат тут теплий, посушливий, тривалість безморозного періоду — 160—205 днів. На території району розташовано 49 населених пунктів, середня чисельність населення — 23 тисячі осіб.
Триває будівництво сонячної електростанції. Фото надане автором
Золоте дно Тилігулу
ЛІКУВАЛЬНІ ГРЯЗІ. І ще про одну перлину Березанщини — Тилігульський лиман. Навіть не всі миколаївці здогадуються, яке природне багатство поряд із курортом Коблеве. Тилігульський лиман вважають одним з найчистіших лиманів Північно-Західного Причорномор’я. Його довжина сягає 60 кілометрів, ширина — до 4,5 кілометра, максимальна глибина — 21 метр, прозорість води — до 7 метрів. Це найглибший і найпрозоріший лиман нашого регіону, відокремлений від Чорного моря широким піщаним пересипом. Акваторія лиману входить до регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», який було створено 1995 року.
На заповідному об’єкті добре збереглася природна рослинність, представлена водними угрупованнями, трав’янистими болотами, засоленими луками, солончаками і солонцями, справжніми та кам’янистими степами, дерено-чагарниковими заростями. Але одне з головних багатств — на дні лиману, яке може стати золотим.
Ще 35 років тому було проведено детальну розвідку грязьового родовища Тилігульського лиману. За результатами досліджень встановлено, що воно займає площу 23,25 квадратного кілометра і має середню потужність 0,48 метра. Балансові запаси лікувальних грязей Тилігулу досягають тут 11,276 мільйона кубометрів і є найбільшими не тільки в Україні, а й у колишньому СРСР. За повного завантаження всіх баз відпочинку Причорномор’я запасів лікувальних грязей вистачить на 2 тисячі років. Ці грязі можна широко використовувати для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, недуг шкіри тощо.
На жаль, на тривалий час про розвиток території Тилігульського лиману як бальнеологічного курорту було забуто. Утім, нині до інвестиційної програми району включено будівництво санаторіїв-профілакторіїв на березі Тилігульського лиману та Солоного озера.
Розглядати цю місцевість як майбутній курорт можна не тільки завдяки грязям. Як зазначає представник РЛП «Тилігульський» Олег Деркач, «є тут йодо- та бромомісткі розсоли. А в сукупності можемо мати курорт, у якому існують кілька чинників: морська вода, розсоли, грязі, повітря, сонце. Тож є всі підстави прагнути створити курорт». До того ж, уже традиційними на Тилігульському лимані та його мальовничих берегах стали пляжний відпочинок, любительське рибальство, прогулянки на човнах і кайтинг, пішохідні подорожі, пізнавальні екскурсії, наукові експедиції, польові практики і спостереження за птахами. Усе це забезпечує широкі можливості для розвитку в межах парку екологічного туризму, бальнеологічного курорту та різних видів рекреаційної діяльності, активність яких у світі щороку зростає.
І навіть «корабель пустелі» додає курорту заморського колориту. Фото УНIAН
Коблеве — наш виклик Туреччині
ПЛЯЖНИЙ КУРОРТ. Переваги Березанського району серед інших очевидні. Головна з них — вдале географічне розташування, близькість обласних центрів Миколаєва та Одеси, наявність Чорноморського узбережжя. Саме цей «плюс» має важливі наслідки. На узбережжі Чорного моря завдовжки 18 кілометрів розташовано чотири великі зони відпочинку: Коблеве, Лугове, Морське, Рибаківка. Близько 170 баз відпочинку на більш ніж 26 тисяч спальних місць пропонують свої послуги туристам з України, Росії, Білорусі, Молдови й інших країн. Щороку на березі Чорного моря Коблево-Рибаківської зони відпочинку оздоровлюються близько 200 тисяч чоловік.
Найбільш відомий і розвинений курорт — містечко Коблеве. В ньому близько 60 пансіонатів і баз відпочинку з різним ступенем зручностей, розтягнутих смугою вздовж моря на 6 кілометрів і здатних одночасно прийняти 15—17 тисяч відпочивальників. Особливістю Коблевого є гармонійне поєднання ніжного сонця, теплого моря, аромату степових трав і наявність багаторічного соснового бору. Плюс — розвинута інфраструктура розваг і дозвілля на всьому узбережжі.
До послуг відпочивальників: риболовля, багато спортивних і дитячих майданчиків, містечко атракціонів і концертно-артистичні майданчики, щоденні дискотеки і шоу-караоке, водні гірки для дітей і величезний вибір водних мотоциклів та велосипедів. Особливість курорту в тому, що провести тут літній відпочинок можуть як заможні, так і люди з помірними статками.
Рік у рік власники баз відпочинку намагаються впорядкувати свої території, запропонувати нові послуги та змагаються одне з одним за кращий вигляд бази, наявність розваг і пунктів харчування, і головне — чистоту навколо. Обласна і районна влада також всерйоз взялася за наведення порядку в курортних зонах. Тож результат має не забаритися.
Водночас Коблеве намагається «підтягнутися» до звання містечка-курорту. Шість років тому в Коблевській зоні відпочинку збудовано найбільший на півдні України аквапарк загальною площею чотири гектари. Нині триває будівництво дельфінарію, що, безумовно, привабить велику кількість туристів.
ПРЯМА МОВА
Микола КРУГЛОВ, голова Миколаївської обласної державної адміністрації:
— Березанщина — сонячний край. Найбільші переваги його — вигідне розташування на півдні нашої області поблизу Чорного моря, розвинена інфраструктура для відпочинку та оздоровлення, наявність транспортного сполучення з портовими містами, сприятливі погодні умови для виноградарства і розвитку вітрової й сонячної енергетики. Та потенційна інвестиційна привабливість району має ширші можливості, які чекають на інвесторів.
90-річчя створення району — чудовий привід озирнутися, згадати найкраще і подякувати всім поколінням, що доклали зусиль для розбудови та розвитку району, за його нинішній вигляд, досягнення і значні успіхи в різноманітних сферах.
Район чекає лікарів
МЕДРЕФОРМА. На Березанщині набирає обертів реформування у сфері медичного обслуговування. З 1 січня цього року функціонує комунальний заклад «Березанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», загальний бюджет якого становить 4 мільйони гривень, а це чимало для закладу такого рівня. Екстрену медичну допомогу забезпечують дві бригади швидкої медичної допомоги. У районі намагаються залучити до роботи молодих фахівців, створити для них сприятливі умови праці. Так, 2013-го вперше за останні 20 років придбали квартиру для молодого лікаря. Надали ще 100 тисяч гривень на придбання житла медичним працівникам.
Але в галузі існують і проблеми.
У Березанці катастрофічно не вистачає лікарів. 70% тих, хто нині працює в медицині, — пенсіонери. Через кілька років може настати кадровий голод. Уже років із 10, як у районі немає офтальмолога. Понад 5 років нема отоларинголога. Багато терапевтів пенсійного віку. Місцеві жителі непокояться: «Скоро нікому буде кардіограму прочитати».
У районі чекають на спеціалістів-лікарів. І не просто чекають, а й пропонують пристойні умови роботи. Так, у середньому заробітна плата тут становить 2020 гривень на місяць. Для молодого спеціаліста це непогано. Розв’язуються побутові проблеми.
Є у керівництва району задум «закрити» житлові проблеми раз і назавжди. Річ у тому, що свого часу в експлуатацію було здано першу чергу дитячого відділення лікарні на 40 ліжок. Такої кількості місць цілком вистачає і досі. Другу чергу так і недобудували, хоч вона готова майже наполовину. Будівля триповерхова, добротна, розташована поряд з основним корпусом лікарні, близько до центру селища. Підрахували, поміркували і зрозуміли: якщо здійснити реконструкцію другого корпусу, там можна розташувати 16 квартир. А 16 квартир — це 16 молодих сімей медиків. Так вийде медичне містечко, де робота й дім поряд. Але для реалізації проекту потрібні певні кошти — близько 7 мільйонів гривень. Районний бюджет таких витрат не потягне.
Марія Гаврилюк демонструє твори своїх вихованців. Фото надане автором
І співаємо, і малюємо
МИСТЕЦТВО. Багатий район творчими обдарованнями. Діти й дорослі з маленьких сіл та райцентру виявляють себе в різних сферах мистецтва.
Тривалий час керує вокальною студією в дитячому будинку творчості Сергій Коновалов. Його вихованці посіли призові місця на всеукраїнському рівні, а син Сергія Павловича переміг у конкурсі «Червона рута». В обласному конкурсі «Театральна весна» вдало виступили юні танцюристи з хореографічного колективу Денис Яворський та Ганна Злонська. А керівник колективу Марина Давидова отримала приз за неординарний підхід до створення композиції.
Не відстають і колективи з глибинки. Фольклорний колектив «Світлиця» з Чапаєвки, яким керує Катерина Лозова, пишається своїми успіхами на всеукраїнських фестивалях. Змогли впродовж 75 років зберегти унікальний оркестр духових інструментів «Квінта» в Рибаківці, художній керівник якого — Валерій Янушевич.
Знають про Березанку і завдяки талановитій майстрині вишивки, живопису та виробів з природних матеріалів Марії Гаврилюк. Її роботи наповнені степовими барвами з відтінком свободи, руху та безмежності.
Своє вміння творити пані Марія передає підопічним — вихованцям народної студії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Свічадо» та дитячого гуртка «Чарівні фарби».