Район, який ще донедавна відставав, виходить на передові позиції
Улітку 1845 року пароплавом угору Дніпром плив Тарас Шевченко. Незрівнянна краса цього краю, Канівські гори глибоко полонили вразливу душу поета. Пережиті враження вилилися на папір не в одному ескізі та поезії. Не випадково наш національний геній саме тут обрав місце останнього спочинку.
І справді, як не зануритися у вир космічних енергій, які нуртують понад Дніпром чи у мальовничому Пороссі, серед містичних гір Трахтемирова! Саме тут починалася Русь. Про давні часи вам повідають численні пам’ятки, зокрема козацькі могили, заповідні землі природно-територіальних комплексів, таємничі гаї та озера, зеленочубі пагорби та глибочезні яри.
Тут розташовано всеукраїнські духовні святині — місця, пов’язані із життям і творчістю Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Михайла Максимовича.
Історичне осереддя національного державотворення, увібравши в себе славні й трагічні сторінки минувшини, звершення людського духу, досягнення нинішніх поколінь, Кобзаревий край готується до 90-річчя утворення району, яке відзначатиме наступного року. Готується планомірно і, як підкреслив голова районної державної адміністрації Олексій Гика, успішно.
Протягом останніх десятиліть усі вже якось звикли, що район пасе задніх. Гадали, що й далі так буде. Але з’явилися у районних владних кабінетах енергійні люди з господарською жилкою.
Не можна сказати, що, очоливши район, Олексій Миколайович разом із соратниками зробив тут велику революцію. Однак як свідчать і самі жителі краю, дещо таки змінилося на краще. Що? Проїдьмо селами та поспілкуймося з людьми.
Від занепаду — до розбудови
Чепурними будиночками, охайними вулицями, що звивисто біжать понад ставками, поміж двома пасмами гір, зустрічає нас мальовнича Мартинівка, в якій, за розповідями краєзнавців, проїздом бував Тарас Шевченко. На честь цього в селі навіть встановлено пам’ятний знак. Як розповіла сільський голова Людмила Тимошенко, за останні два роки тут відбулися відчутні зміни. Зокрема відремонтовано кілька вулиць, де замість величезних баюр тепер тверде покриття, відновлено вуличне освітлення. На укомплектованому сучасним спортивним знаряддям фізкультурному майданчику, побудованому недавно, тепер завжди людно. У місцевій школі, де було чимало проблем з обігрівом приміщення, відремонтовано систему опалення. Реконструйовано й систему газопостачання сільської амбулаторії, за що її пацієнти вдячні як сільській раді, так і районній владі, адже зроблено все це за кошти місцевих бюджетів.
На часі — ремонт сільського водогону, за який взялися у відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації. Прокладені ще за радянської влади 3,5 кілометра труб, показує Людмила Петрівна, вже давно вийшли з ладу. Отож спільними зі спонсорами зусиллями, як зауважив Олексій Миколайович, уже найближчим часом водопостачання в селі налагодиться.
Очільник району з цікавістю заходить до місцевої школи с. Ліплявого: чи тепло, мовляв? Чи не скаржаться батьки на шкільне харчування дітей? Адже спільними зусиллями сільської ради й райдержадміністрації недавно реконструйовано шкільну котельню й переведено її на газ, замінено старі вікна, відремонтовано підсобні приміщення в харчоблоку. Та й педагогам стало комфортніше: відомче житло, де мешкає кілька сімей, недавно оновлено.
Ліпляве — село непросте. Люди тут оцінюють, хто ти насправді і чого вартий, за реальними ділами. Баба Ганна з Писаренкового хутора, приміром, не забула подякувати керівникам за турботу про відновлення роботи магазину. Хутір далеченько від центру села, отож стареньким діставатися туди по хліб чи інші товари не з руки. А для того, щоб відновити роботу давно забутого магазину, знайшли приватного підприємця, який і взявся розвивати тут свій бізнес і хуторянам зробити добре діло.
Як розповів Олексій Гика, ще два роки тому подібних звернень щодо відновлення торгівлі у віддалених селах надходило багато. Нині проблему розв’язали: торгові приміщення відремонтовано у більшості населених пунктів, а нині працюють над стабілізацією цін на продукти харчування.
А із сільським головою Прохорівки Віталієм Дошкою представники районної влади зустрічаються часто. То вони в село, аби з’ясувати ті чи інші деталі чергового проекту, то він — у район.
— Розбудовуємо, облаштовуємо, — усміхається молодий сільський голова. — Ось недавно два магазини відкрили — у Прохорівці й Сушках (останнє також на території нашої сільської ради), тепер не треба за тридев’ять земель їздити по товари першої необхідності. Та й сполучення стало краще — тільки-но завершили дорогу з Канева через Прохорівку до Сушків. Підвели газ. Провели освітлення. Віддаючи данину пам’яті видатним землякам, цього літа відкрили пам’ятник уродженцеві села, першому губернаторові Камчатки, адміралові Василеві Завойку.
Олексій Гика для селян — бажаний співрозмовник. Фото автора і прес-служби РДА
Зустрічі без краватки
— Звичайно, — зауважує голова райдержадміністрації, — зосереджуємо увагу на тому, що найбільше болить, що людям найпотрібніше. Виявляємо ці больові точки по-різному: на регулярних зустрічах із селянами, які проводимо за графіком у сільських радах, просто під час розмов із жителями.
Поки нового керівника ще не дуже знали в обличчя, він, скинувши краватку, одягнувшись якомога простіше, любив з’являтися на сільському базарі, в магазині чи клубі, аби поспілкуватися з людьми, глибше зрозуміти, чим живуть сьогодні. Такі мандрівки районом дали безцінний матеріал для узагальнень, найближчих і перспективних планів, додавши до кожного заходу, пропонованого командою фахівців, свою родзинку.
Почали, як і годиться, танцювати від пічки, тобто головну увагу зосередили на економіці, яка й тримає всю соціальну сферу. Уперше одержавши торік рекордні врожаї сільськогосподарських культур, зібравши зокрема 190 тисяч тонн зерна, чого на Канівщині не бувало багато років, селяни й цього року не осоромилися: за середньої врожайності 61 центнер з гектара тут зібрали 142 тисячі тонн збіжжя! Поступово виводять із затяжної кризи тваринницьку галузь. Окреслилося зростання поголів’я худоби та свиней. Збільшуються обсяги виробництва й реалізації м’яса птиці та овочів.
Узявши курс на розвиток малого та середнього бізнесу, в районі тільки цього року зареєстрували 50 нових підприємців та 11 підприємств. Новостворений бізнес зосереджує діяльність не у сфері торгівлі, як нині зазвичай прийнято, а в сільськогосподарському виробництві, мисливстві. Щоправда, й далеко не всі з підприємств, які існували досі, вижили, але кожен випадок закриття бізнесу стає приводом для серйозних висновків. Завдяки сприянню розвитку підприємництва й крива інвестицій поповзла вгору: тільки цього року в районі на душу населення освоєно майже 1,5 тисячі гривень капіталовкладень. Це третій показник в області.
Олексій Миколайович не любить хвалитися. Він відверто визнає, що проблем значно більше, ніж успіхів. І перелічує те, що ще вчора потрібно було зробити, а пальців у нього не вистачає. Серед найнагальніших справ — ремонт доріг. Ми й самі переконалися: далеко не скрізь можна проїхати, як кажуть, із комфортом. А подекуди шляхи ніби після бомбардування. Проте й робиться чимало! Тільки цього року в ремонт дороги місцевого значення Канів — Прохорівка вклали майже два мільйони гривень. Ще одну дорогу на ділянці Межиріч — Горобіївка нині ремонтують. Уже освоєно 1,2 мільйона гривень. Відновлюють дороги та вулиці в селах. Добре, що допомагають надходження з державного та обласного бюджетів.
Будівництво нової районної поліклініки в Каневі завершується
Здоров’я — понад усе
Проблема, якої ніяк не обійти (ось і стали в пригоді зустрічі без краватки), — охорона здоров’я. Воно нині підводить багатьох канівців. А щоб ефективно допомагати хворим, проводити профілактичну роботу, потрібні відповідні умови. Багато нарікань було, приміром, на погані умови для прийому пацієнтів районної лікарні. Завдяки вкладенням з державного та обласного бюджету в районному центрі за рік спорудили чудовий корпус районної поліклініки. Нині тут завершують опоряджувальні роботи. Разом із місцевими підприємцями (тут спрацювали угоди соціального партнерства) відремонтували інфекційне відділення лікарні, систему опалення головного корпусу, придбали автомобіль швидкої допомоги, медичне устаткування.
Проте багато ще й потрібно зробити. Дуже тісно пов’язані зі здоров’ям населення екологічні та комунальні проблеми. Великомасштабне виробництво курей у селах навколо Канева має, як наголошують місцеві жителі, два боки. З одного — це дієтична продукція для споживачів. А з іншого — таке виробництво створює не завжди сприятливі умови для населення, яке живе поблизу. До того ж, через інтенсивне споживання води для промислових потреб падає рівень артезіанських горизонтів.
Зайнявши в цьому питанні принципову позицію захисту здоров’я й добробуту людей, районна влада зажадала зокрема від промисловців ПрАТ «Миронівська птахофабрика», по-перше, суворого додержання вимог технології, по-друге, встановлення ефективних очисних пристроїв, неухильного виконання всіх правил забезпечення здорового довкілля. Як свідчать останні перевірки санітарних служб та екологів, справи поліпшилися.
Проте ще в багатьох селах Канівщини є обгрунтовані претензії, приміром, до якості питної води. Тут одним махом питання не вирішиш. Потрібно замінювати сільські водогони, подбати про ефективне очищення води. На це потрібен не один десяток мільйонів гривень. Проте районна влада впевнена: і така робота їй під силу.
Вузлик на замітку
