Чим глибше Україна інтегрується у світовий фінансовий та економічний простір, тим ширшими стають можливості бізнесу та громадян
Попри усталену думку, що рахунки у швейцарських чи британських банках відкривають лише олігархи, це не так. Їх мають і фізособи, які не тримають мільйонів у сейфі, але в них є певні заощадження у валюті, малі й середні підприємства. До речі, як зазначають банкіри, серед останніх це писк моди. Так вони хочуть диверсифікувати власні бізнесові та особисті ризики. Як інвестувати кошти за кордоном і не потрапити до в’язниці, досліджував «УК».
Щоб вкласти за кордон, потрібен дозвіл НБУ
Перерахувати кошти на покупку нового закордонного офісу, нерухомості чи перевести частину грошей у «тиху гавань» не так просто. Аби без проблем здійснити одну з операцій інвестування чи відкрити рахунок за кордоном, підприємцеві, як і фізособі, доведеться отримати разову індивідуальну ліцензію Нацбанку. Причому вона буде прописана досить «вузько»: від банку, який обслуговуватиме контракт, до банку, який отримуватиме гроші. Тож ані для збільшення наявних вкладень, ані для відкриття нових уже не згодиться: треба буде отримувати нову. Щоб регулятор видав документ, необхідно надати йому договори, за якими переводитимуться кошти, а також дані (витяги з реєстрів) про об’єкт інвестицій. Відкрити рахунок без ліцензії можна, якщо ви у відрядженні, студент чи просто турист. Усім іншим за таку непокору закону загрожують до чотирьох років в’язниці або штраф до 17 тис. грн.
Юристи бідкаються: заскладна процедура шкодить розвитку країни. «Такі обмеження не просто порушують конституційні права громадян на розпорядження власністю, а й істотно зменшують конкурентоспроможність українського бізнесу на міжнародній арені», — наголошує правник, почесний президент компанії Jurimex Данило Гетьманцев. Проте доки закон діє, це закон, і його слід дотримуватися.
«УК» спробував дізнатись, скільки індивідуальних ліцензій НБУ і на які суми видано цьогоріч? І який відсоток відмов регулятора за такими зверненнями? Натомість на запит отримали фактично відписку. У відповіді зазначили, що Нацбанк не веде реєстру заяв фіз- та юросіб на отримання індивідуальних ліцензій на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, бо це не передбачено законодавчими та нормативно-правовими актами Нацбанку. Тому й ніяких цифр ніхто нам називати не буде.
Закордонний рахунок мати вигідно, кажуть підприємці. Адже готівкову валюту без декларування можна вивозити за кордон у межах лише 10 000 євро, більше — за письмовою декларацією та із довідкою про зняття коштів з рахунку в Україні. Це потрібно, щоб довести, що ви легально отримали ці гроші. А платежі за кордон без підприємницької мети можна здійснювати без відкриття рахунку лише в межах 15 тис. грн на добу. На власний же рахунок кошти можна переводити без обмежень.
На процедуру видачі ліцензії, за інструкціями, піде до 25 днів. Значну частину часу контракти та решту паперів перевірятимуть на відсутність ознак відмивання грошей правоохоронні органи. Звісно, це не надто швидка процедура. Та якщо взяти до уваги, що ще кілька років тому таку ліцензію готували майже два-три місяці, то є істотні прискорення. Хоча за цей час можна і не встигнути купити акції на вторинному ринку в Європі.
Закордонні рахунки підприємцям мати дуже вигідно. Фото з сайту gpitribune.com
Через посередників дуже ризиковано
Зрозуміло, що великий бізнес проведе усю підготовчу роботу самотужки. Набагато складніше середнім підприємцям, які з цим рідко стикаються, а тому не мають досвіду. Як їм вкласти оперативно гроші, щоб не втратити вигоду через прогаяння часу? Як підготувати всі папери, щоб їх потім не довелося переробляти? На фінринку нині діє безліч посередницьких структур та юркомпаній, що спеціалізуються на офшорах та інвестуванні за кордон. Та далеко не всі вони готові братися за супровід відносно невеликих сум вкладень, з якими до них прийдуть менеджери середньої ланки чи власники невеликих підприємств (адже винагорода тут 2—3% обсягу інвестиції). До того ж це дуже ризиковано, бо їхню діяльність ніхто не регулює.
Інша річ — банк. По-перше, його роботу контролює Нацбанк, а тому надійність тут на порядок вища. По-друге, на відміну від посередників, які здеруть гроші за консультування з питань іноземних інвестицій, банкіри одразу перейдуть до справи: запропонують інструменти для переказу грошей і варіанти із вкладенням коштів за кордоном чи в Україні. По-третє, як сторона малозаангажована у процесі, фінустанова зможе детальніше проаналізувати не лише процес переказу грошей, а й оцінити загалом контракти, якими він супроводжується. Наприклад щодо залучення кредитів у нерезидентів.
Інвестування вдома стає привабливішим
Та попри популярність виведення грошей з України, дедалі більше коштів, за даними Держстату, в країну повертається. Обсяг інвестицій, вкладених з України в інші країни, зменшився за два попередні роки на $400 млн. Це означає, що гроші, вкладені раніше, в Україну повернулися. І це тільки видима частина айсберга, яку органи статистики зафіксували як офіційно зареєстровані інвестиційні потоки. В рази більше коштів повернулося з офшорів для фінансування виборів. І ще повертатимуться під приватизацію підприємств і придбання несільськогосподарської землі іноземцями (читай: офшорними компаніями українського бізнесу), дозвіл на яке, очевидно, до кінця року дасть Президент.
За словами заступника голови правління ПАТ КБ «Південкомбанк» Олександра Коробка, єдиним важливим обмеженням для інвестора, що заводитиме в Україну кошти через український банк, стане валюта переказу: вона має бути вільно конвертована.
«Без відкриття інвестрахунку за одну добу можна переказати в Україну не більше 50 тис. грн. Якщо на ім’я клієнта надходить більша сума у валютному еквіваленті, то банк має автоматично відкрити такому клієнтові рахунок. Уся сума, що перевищує граничні 50 тис. грн, буде зарахована на цей рахунок для зняття наступної доби. Використовувати кошти (а отже, здійснювати інвестування в Україні) можна, тільки купивши за валюту гривні за поточним ринковим курсом», — пояснив «УК» експерт.
