АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп/774/467/13 Категорія:ч.2 ст.286 КК України
Головуючий в суді I інстанції суддя Цаберябий Б.М.
Доповідач в суді II інстанції суддя Сербін В.В.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду Дніпропетровської області
у складі головуючого- судді Сербіна В.В.
суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.
при секретарі- Галюлько Т.О.
за участю прокурора- Зленка О.В.
законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2
представника законного представника потерпілого ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3
захисника- адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок- ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську матеріали кримінального провадження № 12013040460000037 за апеляційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області Виноградової С.О. та представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року відносно:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народженця, громадянина України, уродженця с.Рошков Хотинського району Чернівецької області, раніше не судимого,-
обвинуваченого, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавленні волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. У відповідності до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, з покладенням на обвинуваченого, відповідно до ст.76 КК України, обов'язків: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи. Вирішена доля речових доказів.
Стосовно ОСОБА_5 винесено обвинувальний вирок за те, що він, 18 серпня 2011 року близько 24 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи водійського посвідчення, на мотоциклі «Урал» з боковим причепом без державного номеру, на який у нього відсутні будь-які реєстраційні документи, виїхав зі свого двору та рухався з ввімкнутим ближнім світлом фари на швидкості 40 км/год. по проїжджій частині вул.Миру, в с.Лугове Криничанського району Дніпропетровської області. В цей час, в районі будівлі клубу, розташованого по вул.Миру в с.Лугове Криничанського району Дніпропетровської області, де дорога на проїжджій частині має звуження через нанесення грязьового мулу та не має освітлення, по лівій обочині в зустрічному напрямку рухався велосипедист- малолітній ОСОБА_1 В наступний момент, близько 00 годині 20 хвилин, 19 серпня 2011 року, ОСОБА_5, здійснюючи об'їзд вказаного нанесення грязьового мулу, відволікся від керування мотоциклом, втратив контроль над управлянням вказаного транспортного засобу та виїхав на ліву по ходу руху обочину, де своєю лівою стороною скоїв наїзд на велосипед, а саме в його лівий бік, від удару малолітнього ОСОБА_1 викинуло з велосипеда. ОСОБА_5 в свою чергу не зупиняючись, проїхав повз нього та тільки після того зупинився, розвернувся і під'їхав до місця пригоди, де лежав малолітній ОСОБА_1
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому ОСОБА_1, згідно висновку експерта № 211-Е від 14 березня 2012 року були завдані тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла, тупої травми живота з розривом товщої кишки, який ускладнився фібринозно-гнійним перитонітом, рани грудної клітини та лівої гомілки, які по своєму характеру відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту виразилося в тому, що ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом не виконав вимоги п.п.1.3; 1.5; 2.1.а); 2.9 а), в); 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України, де сказано:
1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдати матеріальних збитків…»
2.1.а) «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії…»
2.9.а),в) «Водієві забороняється: а)керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; в) керувати транспортним засобом не зареєстрованим в Державтоінспекції».
Безпосередньою причиною даної дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово-автотехнічної та судово-медичної експертизи № 3764-12 від 22 січня 2013 року стало грубе порушення водієм мотоцикла «Урал» з боковим причепом, без державного номера ОСОБА_5 вимог п. 10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України, де сказано:
10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху»,
11.3 «На дорозі з двостороннім рухом, що мають по одній полосі в кожному напрямку, при відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки або відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху дозволено тільки для обгону та об'їзду перешкоди, а також для зупинки або стоянки біля лівого краю проїжджої частини в населених пунктах в дозволених випадках, при цьому водії зустрічного руху мають перевагу в русі».
Порушення вимог безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_5, передбачених п.п.10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України стало безпосередньою причиною даного ДТП, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з фактом настання вказаної події, а відповідно і настання її наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1
Таким чином обвинувачуваний ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, яке заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції /а.с.57-59 т.2/ заступник прокурора Дніпропетровської області просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити свій вирок, яким призначити покарання обвинуваченому у виді 4 років позбавлення волі. При цьому вказує, що судом не надано належної оцінки ступеню тяжкості скоєного злочину, яке відноситься до категорії тяжких, наявність обтяжуючих покарання обставин, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та відносно малолітньої особи, який є інвалідом з дитинства (глухонімий), керування транспортним засобом обвинуваченим, який не мав права керувати останнім.
В апеляції /а.с.61-62 т.2/ законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_1- ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Обґрунтовує це тим, що після скоєння злочину стан здоров'я ОСОБА_1 залишається задовільним, дитина в подальшому потребує лікування та хірургічного втручання, для чого необхідні гроші.
Прокурор, який приймав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляцію заступника прокурора Дніпропетровської області у повному обсязі, прохав вирок суду скасувати, постановити свій вирок, призначивши покарання обвинуваченому у виді 4 років позбавлення волі, обґрунтовуючи свої вимоги вимогами, викладеними в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції законний представник потерпілого прохала скасувати вирок суду першої інстанції і призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі, вказуючи на те, що обвинувачений не відшкодував завданої її сину злочином шкоди, виплатив на початку лікування лише 5800 гривень, останні 2000 гривень, які начеб-то обвинувачений направив поштою вона не отримувала.
Представник законного представника- адвокат ОСОБА_3 підтримала апеляцію законного представника потерпілого, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що обвинувачений не відшкодував завданої злочином шкоди, скоїв тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що стосується цивільного позову, який не знайшов вирішення при розгляді справи, то в цій частині не оскаржували вироку суду першої інстанції, оскільки з урахуванням затрат на лікування потерпілого будуть вирішувати вказане питання в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, підтвердивши у своїх свідченнях у суді апеляційної інстанції обставини скоєного злочину, так, як вони викладені у вироку та обвинувальному акті, вказавши, що дійсно виплатив потерпілій 5800 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, крім того направив поштовий переказ у сумі 2000 гривень потерпілій, оскільки потерпіла заявила про необхідність виплати їй 50000 гривень одразу, однак таких коштів не має, та як на утриманні у нього знаходиться дружина та двоє неповнолітніх дітей, на підприємстві, на якому він працює має заборгованість йому по заробітній платі, однак вона не виплачується, не відмовляється відшкодовувати заподіяну шкоду, прохає суд залишити вирок без змін. А апеляції потерпілої та прокурора- без задоволення.
Захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляцій прокурора та законного представника потерпілого, обґрунтовуючи свої твердження тим, що його підзахисний вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини скоєного ним злочину
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який прохав задовольнити апеляцію заступника прокурора Дніпропетровської області та потерпілої, самого законного представника потерпілого та її представника, які прохали задовольнити апеляцію потерпілої у повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які прохали залишити вирок суду без змін, а апеляції прокурора та законного представника потерпілого- без задоволення, частково дослідивши докази по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, зважаючи на те, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України у апеляційних скаргах, ніким з учасників процесу не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряються.
Як витікає з вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчинено нею нових злочинів.
Крім того, відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку.
Приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді п'яти років позбавлення волі та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком три роки з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, суд першої інстанції врахував як тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України хоча й відноситься до категорії тяжких, однак був вчинений обвинуваченим з необережності так і особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, тісні соціальні зв'язки, утримує та виховує двох неповнолітніх дітей, характеризується виключно з позитивного боку, як особа, яка є сумлінним працівником та має добру репутацію і повагу колег, жодного разу до скоєного не був помічений у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, не допускав порушень громадського порядку, так і обставину, яка обтяжує покарання- скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого- щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, що в сукупністю з такими обставинами, як повне визнання своєї вини обвинуваченим та часткове відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, встановлених в тому числі і в суді першої інстанції без вказівки на це у вироку, які суд апеляційної інстанції відносить до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого і дало підстави суду першої інстанції, з урахуванням гуманізації покарання, а також позиції сторони обвинувачення у дебатах при розгляді справи судом першої інстанції, з якою погоджувалася і сама законний представник потерпілого- ОСОБА_2 і відповідно якої прохали призначити умовне покарання обвинуваченому та дотриманням вимог ст.50 КК України ст.65 КК України, ст.75 КК України, дійти до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання та прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином підстав, для призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, як про це ставлять питання у своїх апеляціях заступник прокурора Дніпропетровської області та законний представник потерпілого- ОСОБА_2 колегія судів не вбачає, оскільки, на думку останньої, судом першої інстанції достеменно встановлені обставини, які вказують на можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Що стосується посилання прокурора на великий суспільний резонанс та обурення населення на території держави стосовно вказаних злочинів та на таку обтяжуючу ОСОБА_5 обставину, як скоєння злочину стосовно малолітнього, то враховуючи той факт, що злочин, скоєний ОСОБА_5 відноситься до злочинів, скоєних з необережності, при його скоєнні обвинувачений не міг знати про вік потерпілої особи, суд першої інстанції, хоча й не послався на вказані обставини, як на такі, що обтяжують покарання, разом з тим навів їх у мотивувальній частині вироку та врахував при призначенні покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на строк, який є значно більшим, ніж мінімальна санкція статті кримінального закону, призначивши при цьому максимально можливий випробувальний термін- три роки.
Щодо посилання законного представника потерпілого на той факт, що судом призначено занадто м'яке покарання обвинуваченому та як останній не відшкодував шкоди потерпілому, то відповідно до вимог ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства, про що вірно зазначив суд першої інстанції в своїй ухвалі, що з урахуванням часткового відшкодування шкоди, вимог ст.404 КПК України, наведеної вище та позиції потерпілої сторони стосовно вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої злочином у порядку цивільного судочинства, вказує на необґрунтованість апеляційних вимог законного представника потерпілого про м'якість призначеного покарання з посиланням на відсутність повного відшкодування шкоди, завданої злочином.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовними підставами для скасування або зміни вироку в матеріалах справи не встановлено, не вказують на такі порушення і сторона обвинувачення та законний представник потерпілого.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.376 ч.2 КПК України, ст.405 КПК України, п.1) ч.1 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року відносно ОСОБА_5- залишити без змін,
Апеляції заступника прокурора Дніпропетровської області та представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2- залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: В.В.Сербін
судді:
О.П.Піскун
В.О.Семопядний
