АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/10798/13 Справа № 2/01825/2583/13 Головуючий у 1 й інстанції - Багрова А.Г. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія 45
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Єлізаренко І.А.
суддів - Дерев»янка О.Г., Чубукова О.П.
при секретарі - Сінченко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_3, треті особи Фермерське господарство «Скорук М.А.», відділ Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного правління Держкомзему України у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, визнання договору поновленим та зобов»язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2013 року ПП «Таврія» звернулося з позовом до ОСОБА_3, треті особи ФГ «Скорук М.А.», відділ Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного правління Держкомзему України у Дніпропетровській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, визнання договору поновленим та зобов»язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що до 29 травня 2012 року за договором оренди ПП «Таврія» користувалося земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, однак, всупереч передбаченого законом переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклала договір оренди із ФГ «Скорук М.А.». Вважає, що договір оренди землі, укладений між ФГ «Скорук М.А.» та ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним, оскільки земельна ділянка знаходиться в загальному масиві, що використовувало ПП «Таврія», а межі земельної ділянки ОСОБА_3 не визначені та не встановлені, що є істотною умовою договору оренди, договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,3675 га, укладеного 19 лютого 2007 року між ПП «Таврія» та ОСОБА_3, слід визнати поновленим та зобов»язати ОСОБА_3 вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2013 року ПП «Таврія» відмовлено в задоволені позову.
В апеляційній скарзі ПП «Таврія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 03 березня 2006 року Нікопольською райдержадміністрацією, є власником земельної ділянки площею 8.3675 га, розташованою в с.Новософіївка, пай №201 (а.с.57).
19 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ПП «Таврія» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, який набирав чинності з дня його державної реєстрації. Державну реєстрацію вказаного договору було проведено 19 травня 2007 року (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, 01 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ФГ «Скорук М.А.» було укладено договір оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації (а.с.36, 37).
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Таврія», всупереч передбаченого законом переважного їхнього права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклала договір оренди із ФГ «Скорук М.А.».
У відповідності до ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов»язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов»язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Таврія» 10 лютого 2012 року згідно листа-повідомлення повідомляло ОСОБА_3 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (а.с.5).
До матеріалів справи надано список громадян, яким відправлено листи-повідомлення поштою від ПП «Таврія». У вказаному списку зазначено прізвище відповідача - ОСОБА_3 (а.с.12).
Однак, слід зазначити, в матеріалах відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 отримала зазначений лист-повідомлення від ПП «Таврія» та відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 була дійсно обізнана про намір ПП «Таврія» скористатися їх правом на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно відмовив ПП «Таврія» у задоволенні їх позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не надсилала листів на адресу позивач щодо заперечень проти користування ПП «Таврія» належною їй земельною ділянкою, спростовуються наданими до матеріалів справи листом ОСОБА_3 від 15 липня 2011 року та копією поштового повідомлення про вручення листа позивачеві (а.с.43).
Доводи апеляційної скарги щодо наявності сумніву у дійсності підпису на вказаному листі саме ОСОБА_3 є безпідставними і жодними належними доказами по справі не підтверджуються.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Судді
