ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 червня 2014 року № 826/5424/14
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора міста Києва
до Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) ОСОБА_1,
2) Київський слідчий ізолятор,
3) ОСОБА_2
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо не вирішення питання стосовно влаштування малолітнього ОСОБА_3 до Київського слідчого ізолятора для перебування з матір'ю та про зобов'язання Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вжити заходів до реалізації права малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на перебування разом з матір'ю ОСОБА_1 у Київському слідчому ізоляторі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Декларацію прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конституцію України, Сімейний кодекс України, закони України "Про охорону дитинства", "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, Положення про Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 4 січня 2011 року № 2, Положення про комісію з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, затверджене розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 10 січня 2012 року № 8, та зазначає, що Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації протиправно не вжиті заходи щодо реалізації права малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на перебування разом з матір'ю ОСОБА_1 у Київському слідчому ізоляторі.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, законів України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про охорону дитинства", Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 березня 2013 року № 460/5, та зазначив, що нормами чинного законодавства не передбачена процедура передачі дитини матері, що перебуває у місцях позбавлення волі або слідчому ізоляторі. Також представник відповідача вказує на те, що Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації правомірно надано ОСОБА_3 статус дитини позбавленої батьківського піклування та передано до патронатної сім'ї.
ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги заступника прокурора міста Києва та вказала на те, що Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації порушує право малолітньої дитини на перебування разом із своєю матір'ю. При цьому, під час розгляду справи судом запропоновано ОСОБА_1 надати власні письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, проте ОСОБА_1 своїм правом не скористалася, пояснень щодо порушення прав її малолітнього сина діями, бездіяльністю чи рішеннями служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації не надала. Представник ОСОБА_1 під час розгляду справи підтвердила, що ОСОБА_1 ухвалу суду отримала.
Представник Київського слідчого ізолятора в судові засідання не з'явився та через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі Київського слідчого ізолятора.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
24 березня 2014 року заступником прокурора міста Києва внесено начальнику Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подання № 08-81-вих14 про усунення порушень вимог законодавства, причин та умов, що їм сприяють, яким зобов'язано негайно вжити заходів до захисту прав дитини та усунення порушень вимог закону щодо перебування її разом зі своєю матір'ю.
В поданні зазначено, що під час перевірки прокуратурою міста встановлено, що СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України. 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 була затримана співробітниками Дніпровського РУГУ МВС України в місті Києві та поміщена до Слідчого ізолятора міста Києва, де перебуває на даний час. В поданні також зазначено, що ОСОБА_1 має малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Після поміщення ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятора, її малолітній син залишився з бабусею (матір'ю затриманої) ОСОБА_4, яка на даний час за станом здоров'я не в змозі опікуватися дитиною.
За результатами розгляду подання Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 3 квітня 2014 року за № 103008-1138 повідомила заступника прокурора міста Києва про те, що 2 квітня 2014 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол № 7) розглядалося питання щодо вирішення подальшої долі малолітнього та вирішено, що передача дитини, позбавленої батьківського піклування до матері в місця позбавлення волі не передбачена законами України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про охорону дитинства" та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 20087 року № 866. При цьому, прийнято до уваги, що ОСОБА_1 може мати соціальний статус, відповідно до вироку суду отримала покарання у вигляді три роки позбавлення волі, тобто термін відбування покарання перевищує трирічний вік дитини, а також те, що дитина в ізоляції не може бути забезпечена на належному рівні умовами необхідними для повноцінного розвитку дитини. Також в листі вказано, що рішенням Комісії зобов'язано Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вжити заходів щодо влаштування малолітнього до однієї із сімейних форм, а також провести роботу з родичами дитини щодо оформлення ними опіки.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1789-ХІІ) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно частини першої статті 13 Закону № 1789-ХІІ систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
Частиною першою статті 8 Закону № 1789-ХІІ встановлено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
У відповідності до частини третьої статті 20 Закону № 1789-ХІІ при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:
1) вносити подання;
2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;
3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Відповідно до статті 23 Закону № 1789-ХІІ подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:
1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;
2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;
3) відшкодування шкоди;
4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;
5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду.
Як встановлено під час розгляду справи, підставою для звернення заступника прокурора міста Києва до суду стало не вжиття Службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заходів щодо реалізації права малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на перебування разом з матір'ю ОСОБА_1 у Київському слідчому ізоляторі, визначеного статтею 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення".
Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до заступника прокурора міста Києва із заявою, в якій просила допомогти їй помістити її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею до Київського слідчого ізолятора.
21 березня 2014 року заступником прокурора міста Києва прийнята постанова № 08-2-14 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у Службі у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
У вказаній постанові зазначено, що малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився без батьківського піклування в зв'язку з чим наявна необхідність провести перевірку у Службі у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо вжитих заходів на захист прав малолітньої дитини.
24 березня 2014 року заступником прокурора міста Києва внесено начальнику Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подання № 08-81-вих14 про усунення порушень вимог законодавства, причин та умов, що їм сприяють, яким зобов'язано негайно вжити заходів до захисту прав дитини та усунення порушень вимого закону щодо перебування її разом зі своєю матір'ю.
Подання заступника прокурора міста Києва розглянуто 2 квітня 2014 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та прийнято рішення (протокол № 7) про зобов'язання Службу у справах у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вжити заходів щодо влаштування малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до однієї із сімейних форм, а також провести роботу з родичами дитини щодо оформлення ними опіки.
Про результати розгляду подання Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації повідомила прокуратуру міста Києва листом від 3 квітня 2014 року за № 103008-1138.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до начальника Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою, в якій вказала на те, що вона бажає залишити у своїй сім'ї ОСОБА_3 з подальшим влаштуванням на правах онука. У заяві зазначено, що вона приймає ОСОБА_3 на проживання до себе в сім'ю на період з 14 березня 2014 року до прийняття рішення органом опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
14 березня 2014 року між Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_4 підписаний акт про факт передачі дитини ОСОБА_3
17 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою, в якій вказала на те, що вона бажає залишити у своїй сім'ї ОСОБА_3. У заяві зазначено, що вона приймає ОСОБА_3 на проживання до себе в сім'ю на період з 17 березня 2014 року до прийняття рішення Прокуратурою міста Києва щодо влаштування його до Київського слідчого ізолятора.
21 березня 2014 року Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено акт. У вказаному акті зазначено, що умови проживання добрі, в квартирі є всі необхідні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічні умови проживання не порушені. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: дитина має місце для сну, дитина забезпечена речами першої необхідності. Із вказано акту вбачається, що ОСОБА_3 проживає із адвокатом матері дитини ОСОБА_2.
29 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до начальника Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою щодо передачі малолітнього ОСОБА_3 Службі у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
29 квітня 2014 року між Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 підписаний акт про факт передачі дитини ОСОБА_3
Київською міською дитячою клінічною лікарнею № 2 30 квітня 2014 року складено висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини ОСОБА_3
30 квітня 2014 року Службою у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено направлення № 46-ІІ до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для влаштування в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
30 квітня 2014 року між Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Центром соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та сім'єю патронатного вихователя: мати - ОСОБА_6, батько - ОСОБА_7 укладено договір № 4 про влаштування та перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя, за умовами якого на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.01.2014 № 101 "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 листопада 2012 року № 1955 "Про проведення експерименту із запровадженням нової форми соціальної роботи - патронату над дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, залишилися без піклування в місті Києві" сторони об'єднують свої зусилля з метою забезпечення права дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання у безпечному сімейному середовищі.
30 квітня 2014 року складено акт про факт передачі дитини ОСОБА_3 патронатному вихователю ОСОБА_6.
Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 7 травня 2014 року № 197 надано малолітньому ОСОБА_3 статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 1 квітня 2014 року (справа № 756/3361/14-к, провадження № 1-кп/756/217/14), відповідно до якої матері, ОСОБА_1, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято до відома, що малолітній ОСОБА_3 тимчасово влаштований в сім'ю патронатних вихователів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення питання постійної форми влаштування.
Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Відповідно до статті 1 Закону України від 13.01.2005 № 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 2342-ІV) діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Статтею 2 Закону № 2342-ІV встановлено, що законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, складається з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини, пов'язані з наданням матеріальної, соціальної та правової допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно статті 29 Закону № 2342-ІV у разі встановлення факту відсутності батьківського піклування щодо дитини орган опіки та піклування зобов'язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини.
Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
Відповідно до пункту 4 Порядку особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.
Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з'ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім'я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.
Служба у справах дітей у разі потреби подає відповідному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відомості про батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та інформацію про обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, для надання соціальних послуг або здійснення соціального супроводу.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що протягом двох місяців після виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем виявлення дитини разом з адміністрацією закладу, до якого тимчасово її влаштовано, органами внутрішніх справ, охорони здоров'я вживає заходів до встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) та організовує роботу з повернення дитини на виховання в сім'ю чи заклад для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, який вона самовільно залишила, або забезпечує підготовку документів для надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
У разі коли дитина деякий час перебувала поза сімейним оточенням і місце проживання (перебування) її батьків не встановлено, її влаштування і встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, забезпечує служба у справах дітей за місцем виявлення дитини.
Після встановлення особи дитини та місця її проживання служба у справах дітей письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, службу у справах дітей за місцем проживання дитини, а у разі, коли дитині надано статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, - службу у справах дітей за місцем її походження, про місце знаходження дитини (пункт 10 Порядку).
Згідно пункту 11 Порядку служба у справах дітей за місцем проживання дитини протягом 15 днів після надходження повідомлення з'ясовує умови проживання та утримання дитини батьками або особами, які їх замінюють, розглядає питання про доцільність (недоцільність) повернення дитини в сім'ю або до закладу (коли встановлено, що дитина самовільно залишила заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), готує відповідний висновок з урахуванням інтересів дитини, надсилає його керівникові закладу, в якому тимчасово перебуває дитина, та не пізніше ніж протягом одного місяця з дня надходження повідомлення забезпечує повернення дитини до місця її проживання, а у разі потреби готує документи, які підтверджують статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, подальше її влаштування та захист прав дитини.
У разі коли дитина тимчасово перебуває в сім'ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), висновок про доцільність (недоцільність) повернення її до батьків або закладу, який вона самовільно залишила, надсилається службі у справах дітей за місцем виявлення дитини.
Під час вирішення питання про повернення дитини до батьків, осіб, які їх замінюють, або до закладу, який вона самовільно залишила, враховується думка дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Думка дитини має бути зазначена у висновку про доцільність (недоцільність) її повернення.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).
Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.
Згідно підпункту 7 пункту 24 Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду).
Відповідно до пункту 31 Порядку тимчасове влаштування дитини, яка залишилась без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснюють служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ.
Дитина, яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у:
- притулок для дітей служби у справах дітей (далі - притулок);
- центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр);
- соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко);
- заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- сім'ї громадян.
Тимчасове влаштування дитини до притулку, центру, соціально-реабілітаційного центру (дитячого містечка) здійснюється за направленням служби у справах дітей. Влаштування дитини до притулку можливе також на підставі акта кримінальної міліції у справах дітей про доставлення дитини до притулку.
Дитина, у якої є родичі або інші особи, з якими у неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) і які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати у їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім'ї родичів, інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є заява цих осіб про згоду на її тимчасове проживання, акт обстеження житлово-побутових умов заявників та рішення служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини.
У відповідності до пункту 32 Порядку, якщо під час обстеження умов перебування дитини підтвердився факт залишення дитини без батьківського піклування, служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради протягом одного дня забезпечують тимчасове влаштування такої дитини. Згідно пункту 34 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім'ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу).
До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування дитина може бути влаштована в разі, коли з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання у сім'ю.
Рішення про влаштування дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради за місцем проживання (перебування) дитини.
Влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не звільняє районну, районну у мм. Києві та Севастополі держадміністрацію, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження (перебування) дитини від обов'язку продовжувати роботу з реалізації права цієї дитини на сімейне виховання.
Не допускається одночасне застосування до дитини різних форм влаштування.
Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв'язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров'я, освіта, інші потреби.
При цьому, згідно Порядку проведення експерименту із запровадження нової форми соціальної роботи - патронату над дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, залишилися без батьківського піклування, дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 листопада 2012 року № 1955, до Центру соціально-психологічної реабілітації для подальшого влаштування у сім'ю патронатного вихователя приймаються діти віком до 18 років, таких категорій:
- новонароджені, покинуті в закладах охорони здоров'я, підкинуті, знайдені, безпритульні діти;
- діти з сімей, в яких існує загроза їх життю та здоров'ю;
- діти, залишені без батьківського піклування;
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім'ї: їх батьки або особи, що їх замінюють, не можуть піклуватись про них.
Прийняття дітей до Центру соціально-психологічної реабілітації, з подальшим влаштуванням в сім'ю патронатного вихователя, здійснюється на підставі направлення міської Служби у справах дітей та наказу Центру соціально-психологічної реабілітації. У такому наказі зазначається координатор із числа працівників Центру соціально-психологічної реабілітації, а також закріплюються інші спеціалісти для надання послуг дитині та сім'ї патронатного вихователя.
Влаштування дитини в сім'ю патронатного вихователя здійснюється згідно з Договором укладеним між районною службою у справах дітей, Центром соціально-психологічної реабілітації та патронатним вихователем. У разі, коли влаштування дитини відбувається за заявою біологічних батьків дитини, осіб, які їх замінюють, найближчих родичів, дані особи також виступають стороною Договору. Про передачу дитини складається акт, який підписується всіма сторонами Договору.
Дитина може перебувати у сім'ї патронатного вихователя протягом 3 місяців, у разі необхідності, на підставі обґрунтованого клопотання районної служби у справах дітей термін може бути продовжений відповідним наказом міської Служби у справах дітей, але не більше, ніж на 3 місяці.
З огляду на встановлені у суді обставини та враховуючи положення чинного законодавства, які регулюють діяльність органів опіки та піклування, пов'язану із захистом прав дитини, позбавленої батьківського піклування, суд приходить до висновку, що службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в межах своїх повноважень вчиняються дії щодо охорони прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 та з дотриманням норм чинного законодавства надано ОСОБА_3 статус дитини, позбавленої батьківського піклування та передано до патронатної сім'ї.
Разом з тим суд зазначає, що як з постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у Службі у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 березня 2014 року, так й з подання прокуратури не вбачається яку саме протиправну бездіяльність допустив відповідач, оскільки про стан дитини відповідач дізнався з подання прокуратури.
При цьому, суд приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що нормами чинного законодавства України не визначено процедуру передачі Службою у справах дітей малолітніх дітей, яким надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування матерям, що перебувають у місцях позбавлення волі або слідчому ізоляторі.
Разом з тим, відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в межах своїх повноважень вчиняються дії щодо охорони прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3, якому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та з огляду на те, що Службою у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в межах своїх повноважень розглянуто подання заступника прокурора міста Києва та надана відповідь, за результатами його розгляду, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо не вирішення питання стосовно влаштування малолітнього ОСОБА_3 до Київського слідчого ізолятора для перебування з матір'ю.
Разом з тим, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 3352-ХІІ) взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
Як встановлено під час розгляду справи, вироком Деснянського районного суду міста Києва від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 15, частиною другою статті 185, статтею 75 Кримінального кодексу України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України до 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Крім того, в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває справа № 1кп/756/217/14 (провадження № 756/3361/14-к) за обвинуваченим актом стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 1 квітня 2014 року у справі № 1кп/756/217/14 застосовано до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання від вартою строком на два місяці, а саме: 1 червня 2014 року 15:00 год. Доказів продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено.
При цьому, відповідно до статті 378 Кримінального процесуального кодексу України за наявності в обвинуваченого неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою в справах дітей або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповнолітніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.
Якщо в обвинуваченого залишилися без нагляду житло чи інше майно, суд за клопотанням обвинуваченого зобов'язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.
Про вжиті згідно з положеннями цієї статті заходи повідомляється обвинувачений.
Таким чином, питання щодо можливого поміщення малолітнього ОСОБА_3 разом із матір'ю може бути вирішено під час розгляду справи Оболонським районним судом міста Києва № 1кп/756/217/14, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вжити заходів до реалізації права малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на перебування разом з матір'ю ОСОБА_1 у Київському слідчому ізоляторі.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва до Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
