КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 369/598/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук Л.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
УХВАЛА
Іменем України
21 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
при секретарі: Погорілій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2014 року по справі за її позовом до Білогородської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулася до Києво - Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Білогородської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання неправомірною бездіяльності щодо не розгляду заяви від 30 листопада 2013 року про створення комісії з огляду суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, з метою проведення замірів зазначених земельних ділянок для визначення їх фактичної площі, конфігурації та місцерозташування згідно з державними актами та відповідно до даних Державного земельного кадастру України та зобов'язання створити комісію з огляду суміжних земельних ділянок з метою проведення замірів зазначених земельних ділянок для визначення їх фактичної площі, конфігурації та місцерозташування згідно з державними актами та відповідно до даних Державного земельного кадастру України в строки та в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, і прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником земельної ділянки розміром 0,0950 га на території Білогородської сільської ради, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Земельна ділянка була надана апелянту на підставі рішення Білогородської сільської ради № 45 від 16 травня 1998 року. Також було видано Державний акт серії ІІІ-КВ № 096578 на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, зареєстрований в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 397. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3222480401:01:005:0040.
Власниками суміжних земельних ділянок є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Апелянтка посилається на те, що без її згоди власник суміжної земельної ділянки - ОСОБА_3, перемістила межу, що розділяє їхні земельні ділянки, чим суттєво зменшила площу земельної ділянки, яка належить позивачці.
03.11.2013 року ОСОБА_2 звернулася до усіх суміжних землевласників з повідомленням про виявлені порушення її прав користування земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності та з проханням відновити її право шляхом добровільного перенесення огорож з належної їй земельної ділянки.
У відповідь на її звернення ОСОБА_3 16 листопада 2013 року встановила «глухий» паркан на спірній межі земельних ділянок.
Враховуючи викладене, для вирішення існуючого спору щодо порушення меж між земельними ділянками, позивачка 30 листопада 2013 року знову звернулась до Білогородської сільської ради з вимогою створити комісію з огляду суміжних земельних ділянок за вищевказаною адресою з метою проведення замірів зазначених земельних ділянок для визначення їх фактичної площі, конфігурації та місцерозташування згідно з державними актами та відповідно до даних Державного земельного кадастру України. У разі необхідності залучити додаткових спеціалістів для вирішення спірного питання.
Колегія суддів не може не зауважити, що з наданої до матеріалів справи заяви від 30.11.2013 року взагалі неможливо встановити чи була вона зареєстрована в Білогородській сільській раді (в заяві відсутня відмітка працівника сільської ради про дату надходження заяви і не зазначено вхідного номеру). Крім того, в підтвердження надіслання поштою даної заяви до Білогородської сільської ради апелянткою також не було надано суду належних доказів з поштового відділення про відправлення даної заяви поштою (описи поштових відправлень, тощо).
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно вимог п.п. 34 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об"єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення-невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступнику встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін для вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно вимог ст. 5 вищезгаданого закону, звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів отримання відповідачем листа від 30.11.2013 року, що, в свою чергу, свідчить про неможливість допущення бездіяльності з приводу його не розгляду.
Зважаючи на ту обставину, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача створити комісію з огляду суміжних земельних ділянок є похідними від вимог щодо визнання бездіяльності з не розгляду заяви неправомірною, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в цій частині також.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Києво - Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Безименна Н.В.
