УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
УХВАЛА
ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
від "11" січня 2013 р. № 17/906/1/13-П
Суддя Шніт А.В. , розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк КІПРУ" (м. Київ)
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області (м. Житомир)
про виключення майна з акту опису й арешту
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Банк КІПРУ" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області про зобов'язання виключити з акту опису та арешту майна від 16.08.2012р. нерухомого майна, переданого в іпотеку ПАТ "Банк Кіпру" відповідно до іпотечного договору; зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна.
Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №850/24/12, виданого 17.02.2012р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ "Темп" на користь ПАТ "Сведбанк" 36812976,75грн. (виконавче провадження №32467845).
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В силу ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).
На зазначеному, також, наголошено в п.5 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за змістом якого відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.
Позивач в позовній заяві вказує, що нерухоме майно описане й арештоване державним виконавцем в межах виконавчого провадження №32467845 з примусового виконання виконавчого листа №850/24/12, виданого 17.02.2012р. Дарницьким районним судом м.Києва про стягнення з ТОВ "Темп" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 3681297,75грн.
Просить суд зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області виключити з акту опису й арешту майна від 16.08.2012р. нерухоме майно, передане в іпотеку ПАТ "Банк Кіпру" відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Ткачуком С. В. та зареєстрованого в реєстрі за №1828, а саме: приміщення магазину з трьома павільйонами та складу для прийому посуду, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 12; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Житомирській області зняти арешт з нерухомого майна, переданого в іпотеку ПАТ "Банк Кіпру" відповідно до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С. В. та зареєстрованого в реєстрі за №1828, а саме: приміщення магазину з трьома павільйонами та складу для прийому посуду, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 12.
В даному випадку, як вбачається з позовної заяви, предметом даного спору не є визнання права на майно на яке накладено арешт, а позивач фактично оспорює дії органів державної виконавчої служби в процесі виконання судових актів.
Так, до компетенції органу державної виконавчої служби відноситься примусове виконання визначених законом рішень на користь стягувача. Порушення порядку проведення виконавчого провадження є незаконними діями цього органу, які оскаржуються у порядку, визначеному правовими нормами.
Відповідно до статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом.
Згідно з пунктом 5 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1276/10/13-09 від 28.09.2009р. у порядку господарського судочинства дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені лише стягувачем, боржником або прокурором і тільки при виконанні рішень у господарських справах.
Позовні заяви з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час виконання рішень у господарських справах, подані особами, які зазначеною нормою не визначені як суб'єкти оскарження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішення, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, а відтак відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 п.1 ст.62 ГПК України.
Оскільки суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, відповідно заява про забезпечення позову також не підлягає розгляду.
Згідно з приписами п.3. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
З огляду на викладене, судовий збір, сплачений позивачем підлягає поверненню.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.62, ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, -
УХВАЛИВ:
У прийнятті позовної заяви відмовити.
Позовні матеріали повернути заявникові.
Повернути Публічному акціонерному товариству "Банк КІПРУ" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 19358784) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1610,00 (одна тисяча шістсот десять) грн., сплачений на підставі меморіального ордеру №1 від 28.12.2012р. та 1073,00 (одна тисяча сімдесят три) грн. сплачений на підставі меморіального ордеру №2 від 28.12.2012р.
Додаток: на 26 аркушах, в тому числі меморіальні ордери №1 та №2 від 28.12.2012р.
Суддя Шніт А.В.
1 - до наряду
2 - заявнику (рек. з пов.)
