АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1087/13 Головуючий в 1інстанції
Категорія ч.2 ст. 296 КК України Горбенко Н.В.
Доповідач Алькова С.М.
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Алькової С.М.
Суддів: Лисняк В.С., Власкіна В.М.
При секретарі : Грищенко І.М.
За участю прокурора: Заворотньої О.В.
Захисників-адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3
Потерпілого: ОСОБА_4
розглянула 21 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу по апеляції прокурора, що затвердив обвинувальний висновок, прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2013 року.
Цим вироком:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, українець, громадянин України, працює не офіційно підрядником за договором, перебуває у цивільному шлюбі, дітей не має, освіта вища, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України судимості не має,
виправданий за ч.2 ст. 296 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, українець, громадянин України, одружений, має неповнолітню дитину - ОСОБА_7, освіта середня, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий: 27.10.2011 р. Нікопольським міськрайонним судом за ч.3 ст. 296 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
виправданий за ч.2 ст. 296 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Як випливає з вироку суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, звинувачувались у вчиненні злочину при наступних обставинах.
26.06.2011 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 (який помер у березні 2012 р.) і ОСОБА_5 знаходились біля входу у кафе «Сказка», розташоване по вул. Г.Правди, б.5 в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, де ОСОБА_9, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до існуючих правил поведінки у суспільстві, бажаючи показати свою перевагу, фізичну силу та самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, безпричинно, з хуліганських спонукань, використовуючи не значний привід, підійшов до перебуваючого там же ОСОБА_4 і, діючи з особливою зухвалістю, умисно став наносити кулаками удари в обличчя ОСОБА_4, в результаті чого між ними зав'язалася обопільна бійка.
В той же час перебуваючи там же ОСОБА_5 і ОСОБА_6, бачачи що відбувається, вирішили підтримати хуліганські дії свого знайомого і з метою порушення громадського порядку, розуміючи, що своїми діями вони порушують нормальний відпочинок громадян, що знаходилися на відкритій площадці кафе, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до існуючих правил поведінки у суспільстві, безпричинно, з хуліганських спонукань, діючи з особою зухвалістю, яка виразилась в застосуванні насильства до потерпілого, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, групою осіб з ОСОБА_9 також стали наносити потерпілому ОСОБА_4 множинні удари кулаками рук і взутими ногами по голові і тулубі ОСОБА_4 і, повалив останнього на землю, продовжили його бити, наносячи кожний множинні удари по голові і тулубі потерпілого. Після чого ОСОБА_9 в присутності перебуваючих там же і підримавших його дії ОСОБА_6 і ОСОБА_5, за допомогою наявного у нього при собі ножа умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 став наносити ним удари в область попереку і сідниць лежачого на землі ОСОБА_4 в результаті чого ОСОБА_4 спільними хуліганським діями ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, згідно висновку судово-медичної експертизи №2991е/39 від 13.09.2011 р., були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: двох забитих поверхневих ран потиличної області, гематоми лівої скроневої області, крововиливу лівої вушної раковини і грудної клітки з ліва, саден спини, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вказаними хуліганськими діями ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 був грубо порушений громадський порядок, дані дії виконувались ними умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжувались особливою зухвалістю, що виразились в насильство над потерпілим, що спричинили заподіяння тілесних ушкоджень, тривало і наполегливо на протязі 10-20 хвилин не припиняючими діями по порушенню громадського порядку, порушенням нормального відпочинку громадян, виконуване групою осіб.
В апеляції:
- прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, призначити їм покарання: ОСОБА_5 у виді 2 років позбавлення волі; ОСОБА_6 у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, застосовуючи принцип часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднати частину покарання за вироком Нікопольського міськрайсуду від 27.10.2011 року у виді 1 року 6 місяців 10 днів позбавлення волі, остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції у своєму вироку не мотивував підстави, які дали йому можливість прийти до висновків про відсутність в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу злочину, передбачених ч.2 ст. 296 КК України, а саме суд не вказав на те, що дані особи не є суб'єктами злочину, передбаченого ст. 296 КК України, що даний злочин було вчинено не ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а іншою особою. В порушення вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку суд не вказав, що окрім перерахованих державних обвинувачів, у справі також приймав участь прокурор Петренко О.П. Також звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 313 КПК України, судом в судовому засіданні не були досліджені та оглянуті з пред'явленням учасникам судового процесу речові докази по справі, а саме гільзи, ніж та інші речові докази, виявлені на місці злочину.
- прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, з допущеною однобічністю та неповнотою як досудового так і судового слідства, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, призначити їм покарання: ОСОБА_5 у виді 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, покласти на нього обов'язки, передбачені п.4 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_6 у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, застосовуючи принцип часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднати частину покарання за вироком Нікопольського міськрайсуду від 27.10.2011 року у виді 1 року 6 місяців 10 днів позбавлення волі, остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців 10 днів позбавлення волі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор зазначає, що в порушення вимог ст. 334 КПК України суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_5 і ОСОБА_6, кожного з них окремо за ч.2 ст. 296 КК України, не привів формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним, а тільки лише виклав його, що само по собі явно виходить за межі обвинувачення, яке фактично було пред'явлено даним особам. Крім того, при судовому розгляді справи в повному об'ємі досліджувались усі докази, добуті в ході досудового слідства і покладені в основу обвинувачення, однак судом не дано оцінки цим доказам та не розкрито їх зміст. Відповідно до вимог ст. 313 КПК України, в судовому засіданні не були досліджені та оглянуті з пред'явленням учасникам судового процесу речові докази по справі, а саме гільзи, ніж та інші речові докази, виявлені на місці злочину.
- потерпілий ОСОБА_4 в апеляції та доповненнях до неї, вважає вирок суду необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки судом першої інстанції порушені вимоги закону, а саме: норми ст. 327 КПК України, яка визначає види вироків, щодо постановлення виправдувальних вироків, а також ч.4 ст. 334 КПК України відносно мотивувальної частини виправдувального вироку, зазначає, що порушення вказаних процесуальних норм привело до постановлення незаконного виправдувального вироку, вказує на те, що суд розглянув справу і виніс виправдувальний вирок з порушенням ст. 22 КПК України, не дослідив у повному обсязі, об'єктивно та всебічно всіх обставин по справі, не дав належної оцінки всім наявним доказам вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і без їх зазначення в описовій частині даного вироку, згідно ч.1 ст. 370 КПК України це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу, просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким визнати винними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України і призначити їм покарання в межах санкції інкримінованої статті.
Заслухавши доповідь судді,міркування прокурора Заворотньої О.В., яка підтримала апеляції прокурорів, потерпілого ОСОБА_4 який підтримав доводи своєї апеляції, пояснення виправданих та в їх інтересах захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заперечували проти апеляцій прокурорів та потерпілого і просили вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурорів та потерпілого на вирок суду задоволенню не підлягають задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами ст . 64 КПК України , при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину , винність обвинуваченого у вчиненні злочину , мотиви злочину та інші обставини , зазначені в цій нормі закону.
Відповідно до ст . 22 КПК України , прокурор , слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного , повного і об'єктивного дослідження обставин справи , виявити як викривають , так і виправдовують обвинуваченого , а також пом'якшують і обтяжують його відповідальність обставини.
У відповідності зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку . Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судова колегія прийшла до висновку , що судом першої інстанції вказані вимоги Конституції України та кримінального-процесуального закону при розгляді справи належним чином були дотримані та вважає , що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України , є правильним і належно мотивованим у вироку. Він ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Згідно обвинувального висновку та зміненого обвинувачення в суді , ОСОБА_5 та ОСОБА_6обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а саме у вчиненні хуліганства, вчинене групою осіб. Оскільки,згідно зміненого обвинувачення в суді « як в ході досудового , так і судового слідства не встановлені достатні докази , що вказують на той факт , що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з вогнепальної зброї на автостоянці були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості , а звинувачення в даній частині було побудовано на припущенні . Так , на автостоянці не вилучені гільзи відстріляні з пістолету «Форт 12 РМ» , який належить ОСОБА_5 на підставі дозволу. Як у ОСОБА_5 , так і у ОСОБА_6 в ході оперативно -слідчих заходів іншої зброї не виявлено. Встановлено факт хаотичної стрілянини невідомим хлопцем і ОСОБА_12 біля кафе «Казка» , а також отримання в ході бійки з ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень».
Суд першої інстанції, визначаючи, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні ознаки злочину , передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, дійшов висновку про відсутність у їх діях ознак злочину на підставі ретельної перевірки аналізу свідків, дійшовши до висновку , що посилання обвинувачення на покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_4 як докази вини виправданих у скоєнні злочину , передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України відносно ОСОБА_4 свідчать про зворотнє , оскільки з показів цих свідків ,26.06.2011 вони бачили, що троє чоловіків б»ють ОСОБА_4. На пропозицію ОСОБА_18 припинити ці дії, ОСОБА_9 кинувся з ножем на ОСОБА_18, а той, дістав пістолет, став стріляти в ОСОБА_9. Окрім того , згідно матеріалів справи, сам ОСОБА_4 підтверджує , що у нього виник конфлікт з ОСОБА_9 , під час якого ОСОБА_9 йому завдав удар. Даний факт підтверджується матеріалами кримінальної справи , показаннями ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , які стверджували , що ОСОБА_4 і ОСОБА_9 вийшли з кафе на вулицю тільки вдвох. Через деякий час вийшли з кафе на вулицю ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яких бачили свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_19.
Доводи прокуратури та потерпілого про те, що судом першої інстанції не дана належна оцінка доказам, дослідженим в судовому засіданні є безпідставними та не свідчать про неповноту судового слідства. .
Судова колегія вважає , що суд першої інстанції докладно дослідив і проаналізував всі дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та прийшов до висновку , що на момент конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , який переріс у бійку , ні у ОСОБА_6 , ні у ОСОБА_5 не було ні мотивів ні ,підстав для конфлікту. Навпаки , побачивши лежачого ОСОБА_9 , ОСОБА_5 став його піднімати , щоб допомогти. Ствердження ОСОБА_4 , що його били ОСОБА_6 і ОСОБА_5, спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22, ОСОБА_19. У суду не було підстав сумніватися в достовірності показать вищевказаних свідків, а тому він правильно обґрунтував ними свої висновки у вироку.
Суд першої інстанції критично поставився до показань ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , вважає їх надуманими , які не відповідають дійсним обставинам , є зацікавленими в захисті інтересів потерпілого. Як свідок ОСОБА_16 , так і свідок ОСОБА_14 пояснювали , що ОСОБА_4 били ногами кілька людей , але хто бив ОСОБА_4 - вони не бачили.
Доводи прокуратури про те, що судом невірно прийняте рішення про недоведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а також непогодження потерпілого підтримувати обвинувачення відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України є безпідставними.
Судова колегія вважає , що висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України є правильним і ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Судом першої інстанції не видобуто доказів того , що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_4 діяли з умислом на заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з хуліганських спонукань , оскільки доказів того , що ОСОБА_5 наносив потерпілому ОСОБА_4 удари ногами і руками , або мав умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень іншим способом , немає . А тому, як суд першої інстанції , так і судова колегія критично оцінюють показання потерпілого про нанесення йому ударів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Суд першої інстанції критично поставився до показань потерпілого ОСОБА_4 , який неодноразово міняв свої пояснення в суді , відмовлявся від обвинувачення стосовно ОСОБА_6 , який нібито його не бив і відшкодував йому моральну шкоду , при цьому збільшив свої позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 за заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження у вигляді вогнепального поранення колінного суглобу. Але , згідно матеріалів справи, ці доводи потерпілого спростовуються показами свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_19 та ОСОБА_23 ,допитаних як в період досудового слідства , так і в судовому засіданні , які стверджували , що саме ОСОБА_4 стріляв в лежачого на землі ОСОБА_9 , при цьому ні у ОСОБА_9, ні у ОСОБА_6 , ні у ОСОБА_5 ножа або інших предметів в руках не було. Окрім того , суд перщої інстанції послався на висновок судово-балістичної експертизи №32/07-209, згідно якої гільзи, виявлені на місці події, відстріляні з пістолету ПМР ХК НН НОМЕР_1, який належить ОСОБА_12, рещта - з іншої не встановленої зброї, і що не належить ОСОБА_5 пістолету "Форт 12 РМ". А саме , ці обставини спростовують доводи потерпілого про те, що саме ОСОБА_5 заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення колінного суглобу .
З урахуванням наведеного , колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає , що в діях як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки в ході досудового та судового слідства не здобуто доказів, що вказують на той факт , що ОСОБА_5 з ОСОБА_6 з вогнепальної зброї на автостоянці були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості , а звинувачення в цій частині було побудовано на припущеннях.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачення, що пред"являлося ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ґрунтувалося на доказах, які не доводять винності вказаних осіб у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Згідно роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п.19 Постанови від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" випливає, що відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачувати всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.
Таким чином, суд повно, всебічно та об"єктивно дослідив усі зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку й обґрунтовано дійшов висновку про відсутність доказів, які б доводили винність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, в якому вона обвинувачувалася.
Доводи, викладені в апеляції прокурора та потерпілого, не спростовують вищенаведених висновків.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення у справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (у редакції 1960 року) та п. 11 розділу XI «Перехідніх положень» КПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4- залишити без задоволення
Виправдувальний вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без змін.
Судді :
Алькова С.М. Лісняк В.С. Власкін В.М.
