донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.01.2013 р. справа №5006/47/90/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Міготіній К.С.за участю представників сторін: від позивача: Грачова О.М., довіреність № 107 від 26.01.12р.від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід05.12.2012р. (повний текст 10.12.12р.) у справі№ 5006/47/90/2012 (суддя Фурсова С.М.)за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької областідо Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь Донецької областіпро стягнення 27 196,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
Господарський суд Донецької області рішенням від 05.12.2012р. частково задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь Донецької області 27 196,97 грн. за договором № 297/11АЄСре від 19.09.06р. про постачання електроенергії.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що при винесенні рішення були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність повноважень у прибиральниці на отримання поштової кореспонденції. Вважає, що позивач не виконав своє зобов'язання по наданню рахунків, таким чином відповідач не порушив права позивача. Просив рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2012р. у справі № 5006/47/90/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Просив долучити до матеріалів докази подальшого отримання відповідачем рекомендованої кореспонденції через уповноважену особу - Вороніну, а саме підтвердження отримання поштової рекомендованої кореспонденції (розрахунок оплати, акти прийому-передачі послуг, рахунок на оплату наданих послуг та податкова накладна) за листопад, грудень 2012р., які не могли бути надані до місцевого господарського суду, інформацію з офіційного сайту відповідача про те, що ПАТ «Азовмаш» є керуючою компанією, яка на корпоративних засадах об'єднала підприємства, в т.ч. ПрАТ «АзовЕлектроСталь» та ПАТ «Азовзагальмаш», що підтверджує правомірність отримання поштової кореспонденції, адресованої відповідачу, уповноваженою особою Вороніною, відповідно до договору, укладеного між «Укрпоштою» та ПАТ «Азовзагальмаш».
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.
Відповідачем через канцелярію апеляційного суду було подано клопотання про залучення додаткового доказу по справі, а саме пояснень Вороніної І.А.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає заявлене відповідачем клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме пояснень Вороніної І.А., таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ним не обґрунтовано неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, як це передбачено вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду задоволено.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія судців встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2006 року між сторонами по справі було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 297/11АЭСре (далі - Договір), відповідно до умов якого електропередавальна організація зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з Договором про постачання електричної енергії та дозволеною потужністю 25000 кВт з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги живлення, а споживач - своєчасно сплачувати за отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії. Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що договір укладається на строк до 31 грудня 2006 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.
У заявлений до стягнення період Договір був чинним.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Додатком 2 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
Відповідно до актів приймання-передачі за Договором, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, вартість послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії:
- у січні 2012 року склала 348 077,30 гривень, у тому числі ПДВ - 58 012,88 гривень (а.с. 23);
- у лютому 2012 року склала 341 740,73 гривень, у тому числі ПДВ - 56 956,79 гривень (а.с. 24);
- у березні 2012 року склала 383 667,55 гривень, у тому числі ПДВ - 63 944,59 гривень (а.с. 25).
Згідно пункту 7.13 Договору споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги включно грошовими коштами на підставі рахунку, виставленого електропередавальною організацією. Термін оплати становить до 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.
Позивач на виконання умов Договору щомісячно направляв на адресу відповідача рахунки, а саме:
- рахунок-фактуру від 31.01.2012 № 028959 за січень 2012 року на суму 348 077,30 гривень (а.с. 26), який відповідачем отримано 07.02.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 32);
- рахунок-фактуру від 29.02.2012 № 029336 за лютий 2012 року на суму 341 740,73 гривень (а.с. 27), який відповідачем отримано 12.03.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 33);
- рахунок-фактуру від 31.03.2012 № 029604 за березень 2012 року на суму 383 667,55 гривень (а.с. 28), яку відповідачем отримано 06.04.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 34).
Факт відправлення відповідачу рахунків підтверджується супровідними листами за вихідними № 02-54/451 від 02.02.2012, № 01-54/963 від 05.03.2012, № 01-54/1541 від 03.04.2012 (а.с. 29-31).
Факт отримання рахунків підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення (а.с. 32-34).
Відповідач здійснив оплату за отриманими рахунками із запізненням, а саме:
- за рахунком-фактурою від 31.01.2012 № 028959 здійснено оплату 17.04.2012 на суму 200 000,00 гривень платіжним дорученням № 8434 (а.с. 35) та 27.04.2012 на суму 148 077,30 гривень платіжним дорученням № 9483 (а.с. 36);
- за рахунком-фактурою від 29.02.2012 № 029336 здійснено оплату 27.04.2012 на суму 151 922,70 гривень платіжним дорученням № 9483 (а.с. 36) та 11.05.2012 на суму 189 818,03 гривень платіжним дорученням № 10356 (а.с. 37);
- за рахунком-фактурою від 31.03.2012 № 029604 здійснено оплату 11.05.2012 на суму 210 181,97 гривень платіжним дорученням № 10356 (а.с. 37) та 18.05.2012 на суму 173 485,58 гривень платіжним дорученням № 11118 (а.с. 38).
Відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеної кількості електричної енергії.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Твердження відповідача стосовного того, що поштова кореспонденція, яка надсилались на адресу відповідача та була отримана Вороніною, не є належним виконання позивачем пункт 7.13 Договору, яке є обґрунтуванням апеляційної скарги, не можуть бути прийняті судовою колегію до уваги з огляду на наступне.
Згідно службової записки від 19 вересня 2012 року та довідки від 17 жовтня 2012 року, на підприємстві відповідача з 06 серпня 2008 року і по теперішній час працює прибиральницею - Вороніна Ірина Алимівна (а.с. 75, 85).
Сторонами при укладанні Договору не узгоджувались особи, уповноважені на отримання виставлених позивачем рахунків, а також матеріали справи не містять документів щодо визначення повноважних осіб на отримання поштової кореспонденції, що надходить на адресу підприємстві відповідача.
Позивач продовжує оформлювати та надсилати відповідачу рахунки на оплату, які продовжує отримувати уповноважена особа - Вороніна.
Крім того, відправлений на адресу відповідача Донецьким апеляційним господарським судом рекомендований лист з повідомленням також вручено Вороніній.
З урахуванням викладеного, заперечення відповідача проти позову є недоведеними належними засобами доказування.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, відповідних належних доказів виконання перед позивачем своїх зобов'язань з надання послуг за договором суду не надано.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).
За приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 4 220,71 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 740,39 гривень.
Розрахунок суми трьох процентів річних, проведений судом першої інстанції, є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, тому 3% річних в розмірі 4 209,18 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 1 740,39 гривень також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно статтям 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2.1 Договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі не внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього Договору, з порушенням термінів передбачених 7.13, споживач сплачує електропередавальній організації пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 235,87 гривень.
Перевіривши здійснений розрахунок, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно та відповідно до норм закону та пунктів договору задоволено вимогу про стягнення пені в повному обсязі.
За таких обставин, виходячи з того, що позов обґрунтований матеріалами справи, враховуючи, що заперечення відповідача проти позову є недоведеними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року по справі № 5006/47/90/2012 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року по справі № 5006/47/90/2012- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Н.В. Ломовцева
О.А. Скакун
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ГС;
