КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/23631/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Богатчук К.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Губорєв К.С. довіреність від 01.01.2014 № 37
від відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдінг"
про стягнення 26 536,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 по справі №910/23631/14 позовну заяву повернуто Державному підприємству "Придніпровська залізниця" без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права (ст. 63 ГПК України).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 16.12.2014.
В судове засідання 16.12.2014 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги обмежені строки перегляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 46), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 по справі №910/23631/14, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Повертаючи без розгляду позовну заяву Державному підприємству "Придніпровська залізниця" місцевий господарський суд зазначив, що в платіжному дорученні №3349 від 01.10.2014 на суму 1827,00 грн. відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника (позивача), що не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою НБУ від 22.01.2004 року № 22. Враховуючи вищевикладене, надані докази сплати судового збору не приймаються судом у якості належних доказів сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви, а позовна заява із доданими до неї документами підлягає поверненню позивачеві без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою та доданими до неї документами, з яких оригінал доказу сплати судового збору - платіжне доручення № 3349 від 01.10.2014 на суму 1827,00 грн.
В платіжному дорученні від 01.10.2014 № 3349, яке подав позивач по справі, містяться реквізити зазначені для сплати державного мита для подання позовних заяв до господарського суду міста Києва, а також печатка банка та підпис працівника банку. На зворотному боці платіжного доручення міститься відмітка Запорізького відділення АБ «Експрес-Банк» про зарахування коштів (1827,00 грн.) в Державний бюджет України, яка скріплена печаткою відділення банку та підписами начальника відділенням банку та провідного спеціаліста банку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України „Про судовий збір" № 3674- VI, який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік " розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 року складає 1218,00 грн.
Пунктами 2.1., 2.2., статті 4 Закону України "Про судовий збір " встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Окрім цього, як роз'яснено у п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, за подання позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн., так згідно до оригіналу платіжного доручення № 3349 від 01.10.2014 позивач сплатив відповідну суму та вказав, яка саме позовна заява оплачується судовим збором .
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Пунктом 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, роз'яснено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.
Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, так оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва не відповідає чинному законодавству, винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права (ст. 63 ГПК України), в зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Придніпровська залізниця" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 по справі №910/23631/14 - скасуванню, а матеріали справи - передачі на розгляд господарського суду міста Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 80, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 по справі №910/23631/14 скасувати.
3.Справу №910/23631/14 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.12.2014.
