ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 травня 2014 року № 826/4364/14
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомТериторіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києвідо Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києвапровизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-541 від 03.02.2014 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-541 від 03.02.2014 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2014 р. позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві була залишена без руху з підстав не надання позивачем до позовної заяви жодних доказів сплати судового збору.
Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2014 р. про залишення позовної заяви без руху, позивачу було надано час на усунення недоліків позовної заяви до 22.04.2014 р.
Так, 18.04.2014 р. позивачем до канцелярії суду було подано письмову заяву на усунення недоліків, в якій Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві зазначило про подачу ним до позовної заяви клопотання про відстрочення сплати судового збору, та просило суд відкрити провадження в даній адміністративній справі із відстроченням сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю фінансування позивача на даний час.
Враховуючи зазначене, та переглянувши надані позивачем докази на обґрунтування вказаного клопотання про відстрочення сплати судового збору, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4364/14, та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 15.05.2014 р. судом було протокольно зобов'язано позивача сплатити судовий збір за подачу даного адміністративного позову, та зважаючи на це - оголошено перерву по справі № 826/4364/14 на стадії судових дебатів до 20.05.2014 р.
В судове засідання 20.05.2014 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Проте, 20.05.2014 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про долучення до матеріалів справи № 826/4364/14 квитанції про сплату судового збору.
У позовній заяві позивач просить суд:
- визнати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу протиправною;
- скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було необґрунтовано та протиправно винесено оскаржувану вимогу від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу, оскільки у позивача була відсутня заборгованість перед Пенсійним фондом України, що підтверджується судовим рішенням по справі № 10/485 від 08.07.2008 р. про скасування рішення УПФУ в Печерському районі міста Києва від 08.11.2007 р. № 2309 про застосування фінансових санкцій, що набрало законної сили 06.10.2009 р., також судовим рішенням по справі № 826/17669/13-а від 27.01.2014 р. про скасування рішення УПФУ в Печерському районі міста Києва від 22.10.2013 р. № 1089 про застосування фінансових санкцій, та Актом звірення особового рахунку за платежами, які сплачені до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва станом на 01.01.2012 р.
Відповідачем, в свою чергу, до матеріалів справи були подані письмові заперечення на позовну заяву, та в судовому засіданні 20.05.2014 р. представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю, з підстав законності прийняття УПФУ в Печерському районі міста Києва оскаржуваної вимоги від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу.
Зважаючи на неприбуття всіх осіб, що беруть участь у справі, в судове засідання 20.05.2014 року, в даному випадку позивача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, що був повідомлений належним чином про слухання справи, суд, на підставі вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/4364/14 в порядку письмового провадження, проти чого також не заперечив представник відповідача.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, позивача було належним чином повідомлено листом від 20.05.2014 р., що був особисто отриманий представником останнього 20.05.2014 р., докази чого містяться в матеріалах справи.
Станом на 30.05.2014 р. інших документів від сторін по справі № 826/4364/14 до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 03 березня 2014 року на адресу позивача Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві надійшла вимога відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про сплату боргу від 03.02.2014 № Ю-541 у сумі 403 504,35 грн.
Не погоджуючись з даною вимогою, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві звернулось із листом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, зазначивши, що за даними бухгалтерської звітності, станом на 03.03.2014 р. у позивача відсутня заборгованість перед Пенсійним фондом України, а отже така вимога про сплату боргу є необґрунтованою, протиправною, та такою, що не підлягає виконанню.
На лист позивача від 07.03.2014 р. щодо незгоди з вимогою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про сплату боргу від 03.02.2014 № Ю-541, відповідачем було надіслало рішення, яким заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу без змін, зазначивши, що під час розгляду скарги були використані наступні документи: вимога про сплату боргу № Ю-541 від 01.02.2014 р. в розмірі 403 504,35 грн., картка особового рахунку платника, Акт перевірки № 3566 від 25.10.2007 р.
Однак, вважаючи і надалі зазначену вимогу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив її в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне.
Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, при винесені оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ю-541 від 01.02.2014 р., відповідач використовував дані Акта перевірки позивача № 3566 від 25.10.2007 р.
Стосовно зазначеного Акта перевірки № 3566 від 25.10.2007, з наявних у справі доказів вбачається зокрема наступне.
В Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в місті Києві на підставі направлення № 10452/02 від 24.09.2007 року, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, головними спеціалістами відділу аудиту надходження доходів та економічного аналізу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва Назаренко Л.М. та Сюр М.В., в період з 24 вересня по 25 жовтня 2007 року проводилася перевірка, щодо правильності обчислення повноти нарахування та своєчасної сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В ході наведеної перевірки, на думку вищезазначених спеціалістів відповідача, були виявлені порушення вимог п. 4 ст. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.02.2000 р. № 1461-VI.
За результатами вказаної перевірки, Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва 25 жовтня 2007 року було складено Акт № 3566 перевірки достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі якого 08 листопада 2007 року відповідачем було постановлено рішення № 2309 «Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків».
Не погоджуючись із даним рішенням про застосування фінансових санкцій № 2309 від 08 листопада 2007 року, позивач звернувся за його скасуванням до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2008 р. у справі № 10/485 позов ТУ ДСА України в м. Києві було задоволено повністю, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року, вказане рішення було залишено без змін, а відповідно набрало законної сили.
В своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанції послались на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було доведено обставин, на яких ґрунтувались їх вимоги.
30 жовтня 2013 року на адресу ТУ ДСА України в м. Києві поштою надійшло інше рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва № 1089 від 22 жовтня 2013 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Не погоджуючись із даним рішенням УПФУ в Печерському районі міста Києва № 1089 від 22 жовтня 2013 року, позивач також звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва про його скасування.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2014 р. у справі № 826/17669/13-а позов ТУ ДСА України в м. Києві було задоволено, рішення УПФУ в Печерському районі міста Києва № 1089 від 22 жовтня 2013 року визнано протиправним та скасовано.
В даному випадку, в своєму рішенні суд дійшов до висновку, що у Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві відсутня заборгованість перед Пенсійним фондом України.
Крім того, відсутність такої заборгованості позивача перед відповідачем підтверджується також Актом звірення особового рахунку за платежами, які сплачені до управління Пенсійного фонду України до 01.01.2012 року.
Також, з приводу даного спору суд наголошує на тому, що згідно положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), обчислення та сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України із отриманих доходів суддів районних судів м. Києва не проводиться із рахунку 1-5 відсотків, тому що судді мають спеціальний статус згідно чинного на той час Закону України «Про статус суддів» та не є державними службовцями або особами, які працюють на посадах, робота яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України, перелічених у абзаці 10 п. 4.4 Інструкції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи наявні у справі докази та норми наведеного законодавства (чинного на момент виникнення спірних відносин), суд вважає необґрунтовано та протиправною оскаржувану вимогу відповідача від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається відсутність заборгованості позивача перед Пенсійним фондом України, що підтверджується судовим рішенням по справі № 10/485 від 08.07.2008 р. про скасування рішення УПФУ в Печерському районі міста Києва від 08.11.2007 р. № 2309 про застосування фінансових санкцій, що набрало законної сили 06.10.2009 р., також судовим рішенням по справі № 826/17669/13-а від 27.01.2014 р. про скасування рішення УПФУ в Печерському районі міста Києва від 22.10.2013 р. № 1089 про застосування фінансових санкцій, та Актом звірення особового рахунку за платежами, які сплачені до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва станом на 01.01.2012 р.
Наведеного також не було жодними допустимими доказами по справі спростовано відповідачем.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийняття ним оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ю-541 від 03.02.2014 р.
Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо необґрунтованості та протиправності винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ю-541 від 03.02.2014 р.
Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону від 19.09.2013 року, що набрала чинності з 23.10.2013 р.), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 8 Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік», розмір мінімальної заробітної плати на період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року становить 1 218,00 грн.
Отже, мінімальна ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року становить - 1 827 грн., а максимальна - 4 872 грн.
В даному випадку, при сумі позову 403 504,35 грн., ставка судового збору становить 4 872 грн.
Так, позивачем при поданні вказаного позову було сплачено 73,08 грн. судового збору.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, решта суми судового збору у розмірі 4 798,92 грн. (4 872 грн. - 73,08 грн.) підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, судові витрати (судовий збір) у розмірі 73,08 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України, поклавши на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва від 03.02.2014 р. № Ю-541 про сплату боргу в розмірі 403 504,35 грн.
3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві за рахунок Державного бюджету України.
4. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат у розмірі 73,08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.
5. Стягнути решту суми судового збору з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на користь Державного бюджету України в розмірі 4 798,92 грн., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 30.05.2014 р.
