ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-498/11/0217
Головуючий у 1-й інстанції: Слободяник Т.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсії позивачу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по жовтень 2010 року включно.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни"має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по жовтень 2010 року включно, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, вважаючи, що строк не пропущений в силу ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, судом не враховано приписи ч.1 цієї ж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсіїї є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів Пенсійного фонду пенсіїї підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Таким чином, враховуючи положення ст.11 та ч. 2 ст. 99 КАС України право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 02.08.2010 року по 30.11.2010 року.
Отже, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду починаючи з 01.01.2006 р. по 01.08.2010 р., суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
У зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду 02.02.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01.01.2006 року по 01.08.2010 року залишити без розгляду та позовні вимоги в частині стягнення суми на користь позивача залишити без задоволення, у зв'язку із невідповідністю способу захисту порушеного права.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької задовольнити частково
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької про перерахунок пенсії, - скасувати.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.08.2010 року, - залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 02.08.2010 року по 30.11.2010 року з урахуванням фактично виплачених коштів.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
