ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-636/11/0217
Головуючий у 1-й інстанції: Підлипняк М.Д.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Залімський І. Г.
судді: Білоус О.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2011 року позивач звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області про поновлення строку для звернення до суду; визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 року по листопад 2010 року та виплачувати в подальшому.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 01.03.2011 року позов задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2010 року включно. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог Позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року Відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення Позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону Відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, Відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у Відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати Позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, судом першої інстанції не враховано пропущений Позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату Позивачу невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2010 року.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, отже наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
Так як, в позовних вимогах позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, суд першої інстанції мав би ще на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в частині поновлення позивачу строку звернення до суду по вимогам, які стосуються періоду починаючи з 01.01.2006 року по 02.08.2010 року без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 03.08.2010 року, оскільки позов подано до суду 03.02.2010 року.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить захистити його порушене право відповідно до діючого законодавства в подальшому, тому колегія суддів дійшла висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову невирішив питання щодо розподілу судових витрат. Наразі ж, розподіл судових витрат має здійснюватись у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
На користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької задовольнити частково.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 02 серпня 2010 року - залишити без розгляду.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 30% надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 03 серпня 2010 року по 03 лютого 2010 року, - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 30% надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з 03 серпня 2010 року по 03 лютого 2010 року та по день припинення права на таку допомогу із врахуванням проведених виплат.
У решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Білоус О.В.
Мельник-Томенко Ж. М.
