Рівненщина. А тепер є і тато-герой
Рівненська область стабільно б’є рекорди у країні за кількістю матерів-героїнь — жінок, що народили й виховали до 6-річного віку п’ятеро і більше дітей. А ось сім’я Онуфрійчуків із села Моквин Березнівського району під цей, сказати б, усталений трафарет не підпадає. П’ятьох донечок народила мама, та їхнє виховання лягло на плечі тата, адже матуся раптово (через інфаркт головного мозку) покинула цей світ, щойно наймолодшій виповнилося 9 місяців, а найстаршій — 16 років. Тож інвалід війни Афганістану Валерій Онуфрійчук ось уже понад 10 років своїм дівчатам і за маму, й за тата…
Наша газета розповідала про цю сім’ю в публікації «А чому наш тато — не герой?». Саме так запитували тоді його доньки. І ось дочекалися: 24 квітня Президент підписав зміни до Закону «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», відповідно до яких у випадках, подібних до згаданого, пенсію за особливі заслуги отримуватиме батько. Щоправда, ця поправка набуде чинності з 1 січня 2014 року, аби можна було закласти необхідні кошти в бюджет.
У Валерія Онуфрійчука з доньками повне взаєморозуміння. Фото автора
— Валерій Онуфрійчук сьогодні отримує пенсію як інвалід-афганець та доплату на двох неповнолітніх дочок із втрати годувальника. З 1 січня наступного року до цього додасться ще й доплата за особливі заслуги перед Україною — 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. На сьогодні це 357 гривень 60 копійок, але прожитковий мінімум постійно зростає, — коментує начальник управління Пенсійного фонду в Рівненській області Василь Петняк.
Гадаємо, для сімейного бюджету Онуфрійчуків така доплата зайвою не буде. А скільки батьків-героїв проживає в Україні, дізнаємося, схоже, лише тоді, коли наберуть чинності згадані зміни до закону.
— Що ж стосується матерів-героїнь, — веде далі Василь Петняк, — то тут Рівненщина посідає перше місце в Україні за кількістю одержувачів пенсій за особливі заслуги. Нині доплати по 40% прожиткового мінімуму, крім основного розміру пенсії за віком, отримують 15 тисяч 942 жінки. До речі, багатодітні матері мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. Тобто пенсійне законодавство залишилося доволі ліберальним.
Житомирщина. На шляху до соціальної справедливості
Ніхто не радий, якщо йому подовжують строк виходу на заслужений відпочинок, зате всі — за підвищення розміру пенсійних виплат. Саме останнє було головною метою пенсійної реформи, яку досі ще не всі сприймають однозначно. Та цілком об’єктивний арбітр — практика — вже засвідчив правильність ухвалених рішень.
На Житомирщині більшість сільських пенсіонерів ще донедавна отримувала пенсію, не вищу за прожитковий мінімум, нині це лише 3,1% жителів області. Періодично підвищувався мінімальний розмір пенсії, яка впродовж двох останніх років загалом зросла на 19,2%; середній розмір пенсій збільшився на Житомирщині майже на 30%.
Погодьтеся, що це найпереконливіший аргумент проти вже закоренілого переконання, що хоч як працюй, а пенсія у всіх однакова. Більше того, лише за минулий рік кількість ветеранів, у яких пенсія перевищує 1500 гривень, зросла удвічі. Нині така пенсія вже у кожного п’ятого. Для аграрної області, де, на відміну від індустріальних регіонів України, ніколи не могли похвалитися високими зар?платами, це зовсім непоганий результат. Не менш позитивний чинник, що темпи приросту розміру середніх пенсій на Житомирщині були торік на 1,2% вищі, ніж загалом в Україні.
Поступово розв’язується особливо гостра для області, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, проблема виплат інвалідам-чорнобильцям, у яких лише впродовж минулого року середній розмір пенсій зріс удвічі — з 1660,51 до 3411,39 гривні. Немає вже підстав для нарікань у колишніх військових, чимало яких обрали Житомирщину місцем свого постійного проживання: нині їхні пенсії вже не залежать від року виходу у відставку, що донедавна призводило до анекдотичних ситуацій, коли старші офіцери отримували виплати на рівні… прапорщиків. Тепер пенсійні виплати для всіх розраховують від єдиного рівня посадових окладів.
Та особливо втішає, що збільшення обсягів видатків на виплату пенсій не призвели до зменшення частки власних надходжень до Пенсійного фонду на Житомирщині. Це чи не найпереконливіший доказ дієвості заходів з його наповнення: від турботи про створення нових робочих місць до поступового надання жінкам рівних із чоловіками прав на здобуття трудового стажу і, відповідно, вищих пенсійних виплат.
Буковина. На роботу — за кордон, а на пенсію — додому
Чернівецька область багатонаціональна і розташована поряд із кордоном з Європою. Міграційний рух тут зажди був інтенсивним, протягом же останніх двох десятиліть — особливо.
— Тому питання пенсійного забезпечення громадян, які працювали або продовжують працювати за кордоном, набуває саме в нашому краї неабиякої ваги, — зазначає начальник головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Михайло Романів. — Реалізувати право на пенсію трудовим мігрантам дозволяють міжнародні договори, укладені Україною з державами близького й дальнього зарубіжжя. Щоправда, для цього потрібен легальний стаж.
Ті, хто працює за кордоном, мають знати, що чекатиме на них через роки і про що слід пам’ятати і дбати вже нині. Адже їм доводиться дбати про свої пенсійні перспективи самостійно, наприклад, уклавши договір добровільної участі в солідарній системі.
Тому одним з важливих напрямів своєї роботи спеціалісти обласних структур Пенсійного фонду вважають роз’яснення законодавчих вимог. Трудовим мігрантам особливо допомагає в цьому запроваджений в обласному пенсійному управлінні скайп-зв'язок. Значна частина дзвінків, до речі, — з Іспанії та Португалії, куди буковинці найчастіше їдуть на заробітки.
— Наявність двосторонніх угод із цими державами дає змогу нашим громадянам бути впевненими у завтрашньому дні, — продовжує розмову Михайло Романів. — Є можливість підсумовувати періоди страхування, що гарантує право трудових мігрантів на пенсійне забезпечення після досягнення пенсійного віку або в разі втрати працездатності.
Багато наших краян в очікуванні підписання та введення в дію відповідної угоди з Італією. На стадії узгодження — договори з Німеччиною та Ізраїлем, куди чимало буковинців виїхало на постійне проживання.
Лише цього року в області підготовлено та направлено до управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України 33 комплекти документів для реалізації положень міжнародних угод щодо пенсійного забезпечення. 43 пенсіонери, які працювали за кордоном і повернулися до рідної домівки, отримують пенсію, призначену за законодавством іноземних держав: щокварталу через органи ПФ їм надходять відповідні перекази. І рік у рік ці цифри невпинно зростають. Окрім того, на двох громадян обласне управління одержало підтвердження стажу з Монголії.
Саме на Буковині стають очевидними ті кроки, які необхідно зробити задля удосконалення законодавчого вирішення пенсійного питання.
— Одна з наших пропозицій — передбачити можливість сплати страхових внесків шляхом укладання договорів добровільної участі в загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні за родичів чи інших близьких осіб з метою набуття ними страхового стажу, необхідного для призначення пенсій, — зазначає начальник головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Михайло Романів.
Чернігівщина. Жінкам додали п’ять років молодості
Згадую, як наприкінці 1980-х коректор обласної газети, яка вийшла на пенсію, слізно просилася ще трохи попрацювати — хоч кур’єром між редакцією і видавництвом. А голова профспілкового комітету твердо відповідав: «Я все розумію, але не можна. Пенсіонери мають відпочивати». Нині ситуація кардинально змінилася. Тим, хто не хоче кидати роботу, — жодних перепон. Ще й пенсію можна збільшити.
Антоніна Іванівна, приміром, усе життя пропрацювала продавцем у продуктовому магазині. Коли їй виповнилося 55, поступилася місцем онуці, яка саме закінчила коледж. Тож бабуся пішла у прибиральниці — одержує пенсію і заробітну плату. «Дві суми — це добре, та мені все одно вдома було б важко всидіти: я дуже комунікабельна, звикла бути на людях. У моєму віці мало хто хоче осісти в чотирьох стінах — якщо є сили й бажання, то чому б не підробити?» Коли онука звертається «Бабусю!», жінка жартома відмахується: бабусями, мовляв, тепер за законом у 60 років стають. Тож у неї попереду ще кілька років молодості.
Звісно, далеко не всі наші співгромадяни можуть дивитися на світ із таким оптимізмом. Та й життя часто підстав не дає. На запитання про те, чи змінилося щось на ринку зайнятості після введення нової пенсійної реформи, директор Чернігівського обласного центру зайнятості Лідія Падалка відповіла заперечно: помітних змін немає. Але підтвердила, що працівники передпенсійного віку залишаються вразливою категорією, і їм приділяють особливу увагу.
«Ми йдемо назустріч тим, хто хоче здобути нову професію чи підвищити кваліфікацію, допомагаємо із працевлаштуванням, — каже Лідія Василівна. — Крім того, люди, старші 45 років, котрі відчувають, що їм загрожує втрата роботи, за новим законом про зайнятість населення можуть одержати у нас ваучери на навчання».
