Тернопіль порадував жителів та гостей міста дідухом-рекордсменом та величною шопкою
Давнім знаком Різдвяних свят є дідух. Виготовляють його із злакових культур, і він може різнитися за формою, розмірами, прикрасами. В Українському домі «Перемога» в Тернополі організували виставку дідухів, які створили працівники обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, педагоги та учні творчих гуртків різних районів краю. Тут представили понад 30 видів таких символів добра, достатку та родинного тепла. Хтось із авторів звертав увагу на традиційні форми, хтось не втримався від імпровізації, тож в експозиції можна побачити дідуха-козака, дідуха-господаря, дідуха-ялинку і навіть дідуха-лісовичка...
Шопка у церкві Святого Петра захоплює та додає святкового настрою сотням людей. Фото автора
Вісім тисяч колосків для календаря
Відвідувачів виставки чи не найбільше вражає дідух, який виплів народний майстер, працівник обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Ярослав Осадца. Висота цього різдвяного атрибута сягнула 8 м, тож він побив рекорд львів’ян, які торік виготовили шестиметрового дідуха.
Величезний дідух має вигляд календаря. Чотири яруси — це відповідні пори року, кожен з яких ще поділяється на три місяці, а той — на чотири тижні. Про дні та години народний умілець теж не забув: їм надав відповідну кількість, використавши колоски.
Вінцем цього дідуха, безперечно, є горішній ярус. На його «маківці» — фігурка янгола, який приніс звістку про народження Христа. Трохи нижче — образ «Пресвятої родини». «Вмонтував» автор і «павука»: так називають у церкві великий світильник. Задля цього автор застосував об’ємну аплікацію із соломи. Пан Ярослав каже, що традиція виставляти такі «павуки» зародилася на Галичині в часи панування тут Австро-Угорської імперії. В ті часи забороняли вирубувати ялинки, накладали за це великі штрафи. Тож українські родини всією сім’єю виготовляли дідухи, а разом з ними й «павуки», та виставляли їх на Свят-вечір. Більше того, солом’яні «павуки» стали символом родини. Три види кубиків на ньому означають діда й бабу, їхніх дітей та внуків.
Якщо брати до уваги давні вірування наших предків, то кожна частина дідуха мала певний знак. Корінь дідуха означав світ померлих, стовбур — життя, людську діяльність, гілки ж символізували рай. Наступного року майстер має намір виплести з рогози фігурки та «поселити» їх на певних «просторах» свого рекордного дідуха.
Для створення дідуха-велетня Ярослав Володимирович використав колосся ячменю, пшениці, жита та вівса. Кожна з цих зернових культур символізує певну пору року. Понад 8 тисяч колосків знадобилося. Всі злаки вирощували на ділянках еколого-натуралістичного центру, крім жита: його Ярослав Осадца засіяв на власному городі. Каже, мороки мав з ним чимало. Адже зійшло воно рідко, тому доводилося «по кущику його носити, пересаджувати».
У створенні такого розкішного дідуха пану Ярославу активно допомагала дружина Анжеліка, син-восьмикласник Андрійко, його студенти та працівники еколого-натуралістичного центру. Впродовж двох місяців виплітав. Зізнається, що останні три тижні перед святами днював і ночував на роботі, бо хотілося завершити своє творіння до цьогорічного відзначення Різдва Христового. Впорався. Тернополяни в захопленні від дідуха Ярослава Осадци. Щоправда, восьмиметровий атрибут народних різдвяних святкувань не вмістився під дахом виставкової зали, і горішній його ярус доводиться демонструвати окремо. Автор сподівається, що наступного року місцем демонстрації найвищого в Україні дідуха неодмінно стане одна з церков обласного центру.
На виставці тернопільську школярку Софійку Жиганову втішив дідух, якого сплели у Лановецькому район
Різдвяне поселення — у церкві
Тисячі людей за кілька днів різдвяних святкувань уже побували в церкві Святого Петра. З’їжджаються сюди не лише тернополяни та жителі краю, а й з різних областей України. Що ж відбувається тут таке особливе? Вкотре в цьому храмі змонтували одну з найбільших шопок у нашій країні. Висота Різдвяного вертепу 18 м, а ширина — 28 м. У центрі панно — величезне тло вечірнього неба із світлом зірок, темноту гір підкреслюють синя річка та біло-блакитний сніг. Світяться вікна поселення. У променях сонця-слави лежить на сіні маленький Ісус (його фігурка має розміри середньостатистичного немовляти), поруч схилилася над ним Марія та стоїть Йосиф. По обидва боки від Пресвятої родини — чимало розмаїтих персонажів, відтворених за допомогою рухомих ляльок. Янголи грають на скрипці, арфі, б’ють у барабани, рубають колоду і ріжуть дрова, чернець дзвонить у дзвін. А ще кивають головами віл і віслюк, їздить потяг, плаває корабель, крутиться млин вітряка. Спорудили й великий замок, в’їзна брама, до якого, звісно, піднімається чи опускається на ланцюгах.
Нинішнього Різдва вперше тут з’явилися фігури видатних постатей українського народу — святих рівноапостольних князя, хрестителя Русі-України Володимира Великого та княгині Ольги, а також митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосипа Сліпого. Облаштували українську світлицю, де відтворили народний обряд Святої вечері та зібрали значний етнографічний матеріал побуту українців. Опудала птаства та звірини виставили біля Божої стаєнки. Є навіть своєрідний зоологічний куток, де малеча може побачити живих кроликів, фазанів, куріпок і навіть деяких пташок.
