Рідкісна і незвична для багатьох форма вірша стала візитною карткою поета Миколи Боровка
Володимир ТАТАРЕНКО, завідуючий сектором Секретаріату Кабінету Міністрів для «Урядового кур’єра»
У передмові до однієї зі збірок Миколи Боровка відомий критик і літературознавець Микола Славинський зазначає, що його поезія має дві форми вираження — традиційний вірш і класичний рондель. Цей термін походить від французького слова rondo — круглий. Особливістю ронделя є те, що він, як правило, має усталену кількість рядків — тринадцять. Причому перші два повинні повторитися як сьомий і восьмий. А перший ще раз має прозвучати в кінці вірша як висновок.
Наприклад, рондель Миколи Боровка «Дитинець»:
Князь Володимир повелів: «Отут Зруб з дуба ставте, возведіть загати. Ріка межею має пролягати Й оберігати тишу золоту!»
І пращур мій, могутній, наче тур, Скріпив умову кровію стократо. Князь Володимир повелів: «Отут Зруб з дуба ставте, возведіть загати!..»
Стіну державну, мудру і круту, Плечем підперли радощі і втрати, І вже не міг нас половець здолати… Трубіж здійнявсь, мов шабля, на посту. Князь Володимир повелів: «Отут!..»
Як бачимо, форма вірша непроста, сувора, обмежена строгими правилами. Чи не тому рондель — таке рідкісне явище в українській літературі. Форму рондель як один із вишуканих поетичних феноменів пробували освоїти чимало майстрів слова. Але тільки окремим із них вдалося створити зразки справжньої поезії. А Микола Боровко, як зазначає академік Академії педагогічних наук України Валентин Зайчук, єдиний з українських поетів, «хто в ХХ столітті подарував читачеві цілу книгу ронделів».
Вплив на Дешана мала українська пісня
Рондель для французької культури відкрив Есташ Дешан. Саме він 1392 року став першим теоретиком поетики французької мови. В активі Есташа Дешана понад 1100 віршів у формі ронделя різної структури — не лише 13-рядкові, а й 14-, 16-, 20- і навіть 24-рядкові. А звідки він почерпнув ідею обов‘язкових і усталених повторів у такого типу віршах? Микола Боровко, аналізуючи появу ронделя як явища у світовій культурі, дійшов висновку, що величезний вплив на Есташа Дешана мала… українська пісня: «Українська пісня, яка прийшла з челяддю французької королеви Анни, дочки Київського князя Ярослава Мудрого, — принесла тематику. Це любов і туга до своєї Батьківщини. І творці цієї форми вірша — Есташ Дешан та Карл Орлеанський — взяли саме тугу за Батьківщиною, ліричну сповідь, переживання. І потім розширили на взаємини молодих людей».
Працюючи в жанрі ронделя, Микола Боровко намагається теоретично обгрунтувати необхідність повтору. «Рондель сьогоднішній складається так, що перші два рядки дають зачин або проголошують тезу вірша, — розмірковує поет, — сьомий і восьмий підтверджують, що це відбувається, а останній рядок, що є й першим, відкриває для читача простір, щоб він пішов тією стежкою думки, яка народилася в ньому, не зупиняючись».
«Шукаю ще не пізнаних бистрин»
«Микола Боровко осучаснив рондель, наповнив його соціально-філософським змістом, виразними реаліями рідної землі, шляхетними емоціями», — стверджує заслужений діяч мистецтв України, відомий поет-пісняр Микола Луків. Справді, чимало з ронделів Миколи Боровка — це роздуми про сенс життя, його скороминущість і неминучість відходу з цього прекрасного світу.
Відомий поет Микола Сингаївський, багато років тому познайомившись спочатку з віршами Миколи Боровка, а потім і з ним самим, зауважив, що зустріч та глибоко запала йому в душу. До свого блокнота маститий майстер записав слова Миколи Боровка: «Учитель — це сівач і садівник, а найперше музикант, який володіє абсолютним слухом, щоб відчути найтонші порухи дитячої душі. Якщо такого слуху нема, то й зерна, посіяні в душі, не проростуть, а швидко зачахнуть. Отож учитель — це насамперед покликання, тобто любов і подвижництво».
А однією з багатьох поетичних знахідок Миколи Боровка М. Сингаївський називає вірш «Майстри»:
В селі не переводяться майстри Живого слова, дотепу і жарту. І з ними поруч у толоках жарко, Бо кожний вислів гранями іскрить.
Вони багаті не скарбами скринь. Їх точна фраза — наче криця з гарту. В селі не переводяться майстри Живого слова, дотепу і жарту.
Майстри — народ, що зайве все обстриг, Лишивши сутність, для нащадків варту. До них іду, сідаю знов за парту… Шукаю ще не пізнаних бистрин! В селі не переводяться майстри.
В одному з аналітичних матеріалів про творчість Миколи Боровка професор Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Анатолій Мойсієнко зазначав, що в його ронделях «дивовижна цільність. Канонічна форма мов би дисциплінує поета, дає змогу залишатися гармонійним незалежно від теми, настрою…»
Сам же Микола Боровко на власному творчому досвіді доводить, що сучасний рондель, як і пісня, має право на життя в різних іпостасях — ліричній й історичній, педагогічній і пейзажній…
— Глибинна суть моєї літературної праці полягає в тому, щоб відкрити українцям і всьому світові український рондель як похідне нашої, такої багатої на почуття української народної пісні, — ділиться своїми роздумами Микола Боровко. — Якщо мені вдасться створити таку сентенцію в літературі, якщо цю ідею підтримають інші поети і ми спільно своєю потужною роботою доведемо, що український рондель існує і впевнено стоїть в одному ряду з такими відомими поетичними формами, як перські рубаї чи японські хоку, — це буде величезне досягнення нашої естетичної думки сьогодення.
ДОВІДКА «УК»
