Справа № 2-576/12
Провадження № 2/752/80/13
РІШЕННЯ
І м е н е м У к р а ї н и
09 серпня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новака А.В. при секретарі Лознюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної-особи підприємця «ОСОБА_4» про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди,-
встановив:
позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Фізичної-особи підприємця «ОСОБА_4» про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Мотивувала свої вимоги тим, що 18.02.2008 року вона звернулася до «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить Фізичній-особі підприємцю «ОСОБА_4», за наданням ветеринарної допомоги її домашній кішці на ім'я «Леся».
Позивач зазначає, що лікар ОСОБА_2, який працює у вказаній клініці, не провівши діагностику захворювання домашньої тварини, розпочав її лікування препаратом «РБС».
23.02.2008 року лікар ОСОБА_2 провів УЗД, в результаті якого у кішки було встановлено вагітність 6-7 тижнів, патології плоду виявлено не було.
Позивач зазначає, що внаслідок лікування її домашньої тварини препаратом «РБС», у тварини відбувся аборт, після якого лікарем не було проведено профілактичних заходів, не надано препаратів для стимуляції захисних сил організму кішки та подавлення життєдіяльності мікроорганізмів, шо призвело до ендометриту, який супроводжувався сильним болем.
В подальшому внаслідок численних помилок лікарів ОСОБА_3, ОСОБА_2, під час лікування її кішки, остання померла.
Позивач стверджує, що саме внаслідок некомпетентності лікарів, відсутності у клініці необхідного обладнання, відсутності належного документування діяльності ветеринарної клініки - її кішка померла.
З посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» та Цивільний кодекс України, просила суд захистити її право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Вважає, що з відповідача на її користь підлягає до стягнення майнова шкода у розмірі 11510 гривень 22 копійки, що складається з витрат на лікування, витрат на проїзд до клініки у кількості 58 раз.
Також позивач зазначив, що їй завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних переживаннях в зв'язку з втратою домашньої тварини, порушився душевний спокій і рівновага, зник сон, а тому вона просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з посиланням на письмові обґрунтування позову та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ФОП «ОСОБА_4» майнову шкоду у розмірі 11510 гривень 22 копійки та моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника, а тому суд з врахуванням думки позивача вважає за можливе ухвалити рішення по справі на підставі наявних доказів.
Заслухавши позивача, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що клініка ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена клініка отримала в установленому законом порядку ліцензію на право здійснення ветеринарної практики, дипломи спеціалістів -лікарів ветеринарної медицини ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідоцтва про проходження ними підвищення кваліфікації, дозвіл на проведення у клініці профілактичних щеплень, виданий Управлінням ветеринарної медицини у місті Києві та журнали реєстрації хворих тварин(терапевтичний та хірургічний).
З матеріалів численних відповідей на заяви ОСОБА_1 вбачається, що на підставі її звернення до клініки ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» було проведено обстеження її домашньої кішки в повному обсязі та діагностовано мастопатію, вагітність і полі органну недостатність, а саме печінкова, ниркова, та серцева недостатність.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що лікарями клініки ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» не було здійснено діагностування домашньої тварини, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи і зокрема медичною документацією:
- ультразвукове дослідження від 23.02.2008 року (том 1, а.с. 121);
- ультразвукове дослідження від 19.04.2008 року (том 1, а.с. 126);
- ультразвукове дослідження від 28.06.2008 року (том 1, а.с. 126),
випискою з курсу лікування тварини(том 1, а.с. 128), результатами аналізів(том 1, а.с. 129-130), листками призначень(том 1, а.с. 131-133), а також копії виписок з амбулаторного журналу клініки з переліком препаратів та ходом лікування тварини(том 1, а.с. 145-173).
Вирішуючи доведеність тверджень позивача з приводу помилковості призначених для лікування препаратів та невірності призначеного курсу лікування, суд вважає такі факти недоведеними перед судом.
Такі твердження позивача не ґрунтуються на матеріалах справи і спростовуються доказами дослідженими в ході судового розгляду справи.
З матеріалів висновків акту комісійної експертизи по судовій справі № 2-576/12 проведеної експертами Національного університету біоресурсів і природокористування України на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 30 березня 2012 року про призначення судової медично-ветеринарної експертизи вбачається, що лікарями клініки ветеринарної медицини відповідача (ФОП ОСОБА_4) було проведено всі необхідні дії для встановлення правильного діагнозу домашній кішці позивача ОСОБА_1
Діагноз було встановлено кішці позивача ОСОБА_1 лікарями клініки ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» колегіально і правильно. В процесі лікування кішки позивача ОСОБА_1 лікрями клініки ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» були використані препарати, які були рекомендовані для вказаної тварини. Призначення препаратів лікарями клініки ветеринарної медицини ФОП «ОСОБА_4» повною мірою задовольняло вимоги лікування та реабілітації даної тварини позивача ОСОБА_1
Застосування препаратів Цефтриаксон, Но-шпа, папаверин, кордіамін, глюкоза, дюфалайт, фуросемідУРБС-Кінг, фізіологічний розчин, сульфокамфокіан, вітамін С, катазол лікарями клініки ветеринарної медицини відповідача ФОП «ОСОБА_4» для здійснення загальної імуномоделюючої, стимулюючої, підтримуючої, дезінтоксикаційної, протизапальної терапії, антибіотикотерапії кішці позивача ОСОБА_1 не могло призвести до загибелі вказаної тварини. Препарати, що були використані лікарями клініки ветеринарної медицини відповідача ФОП «ОСОБА_4» у процесі лікування кішки позивача ОСОБА_1, зареєстровані до використання в Україні, відповідно до закону про ветеринарну медицину.
Причину смерті кішки позивача ОСОБА_1 лікарями клініки ветеринарної медицини відповідача ФОП «ОСОБА_4» та Головним управлінням ветеринарної медицини було встановлено правильно.
Дії лікарів клініки ветеринарної медицини відповідача ФОП «ОСОБА_4» були на вищому професійному рівні і не могли призвести до загибелі тварини позивача ОСОБА_1(том 1 а.с. 92-98).
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Позивачем не надано суду доказів, які б доводили наявність обставин завдання майнової шкоди позивачу саме діями/бездіяльністю відповідача.
Доказів на підтвердження обставин на які посилався позивач в ході судового розгляду надано не було, а матеріалами справи та доказами дослідженими в судовому засіданні не доводиться вина відповідача у завданні шкоди позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Твердження позивача в обґрунтування позовних вимог, судом не беруться до уваги, оскільки такі суперечать матеріалам справи та не доведені будь-якими належними та допустимими доказами і викладені у формі припущень.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження позивача в обґрунтування позову, крім його пояснень, не підтверджені жодними доказами, а також не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи, а тому не беруться судом до уваги і такі обставини встановлені в судовому засіданні не дають суду законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні факт спричинення такої шкоди не знайшов свого відображення та спростовується матеріалами справи і доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову повністю.
Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної-особи підприємця «ОСОБА_4» про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя А.Новак
