ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 березня 2013 року № 826/983/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Агродор»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000372200 від 06.11.2012 р. та № 0000472200 від 17.01.2013 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РБ-Агродор» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000372200 від 06.11.2012 р. та № 0000472200 від 17.01.2013 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Агродор» була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі різниці між сумою встановленою законодавством та фактично сплаченою сумою, а саме 2 259,00 грн., а також не надання доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 (який підписав позовну заяву), як Директора ТОВ «РБ-Агродор».
Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви у строки визначені судом, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/923/13-а та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 21.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 06 листопада 2012 року прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000472200 від 17 січня 2013 року прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 19 833 грн., в тому числі в березні 2011 р. на суму 3 333,33 грн., в червні 2011 р. на суму 487,00 грн., в липні 2011 р. на суму 4 925,00 грн, в серпні 2011 р. на суму 588,00 грн, у вересні 2011 року на суму 3 534,67 грн., в жовтні 2011 року на суму 3 965,33 грн., в січні 2012 року на суму 3 000,00 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), та ТОВ «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість; установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів; правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, та наданими до матеріалів справи фото та відео матеріалами щодо фактичності наданих послуг (виконаних робіт); а сплата коштів за такими правовідносинами підтверджується виписками з банку.
Також представник позивача зазначив, що посилання відповідача в Акті перевірки на те, що Постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС Понько С.І. 04.06.2012 р. було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» та інш., - не може бути єдиною та беззаперечною підставою для визнання таких правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами безтоварними (фіктивні правочини) за наявності всіх необхідних первинних документів щодо підтвердження товарності операцій, та відсутності будь-яких допустимих доказів щодо їх нереальності, та крім того скасування зазначеної постанови про порушення кримінальної справи Постановою Оболонського районного суду від 07.09.2012 р., а відповідно і відсутності вироку суду по такій кримінальній справі, що на момент розгляду даної адміністративної справи взагалі відсутня.
Крім того, як зазначив представник позивача, його контрагентами ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із ним для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин не було завдано жодної шкоди Державному бюджету, а отже не може йтися про порушення інтересів Держави.
Відповідач в судове засідання 21.02.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 21.02.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/923/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду справи № 826/923/13-а в поряду письмового провадження відповідача було повідомлено належним чином листом від 21.02.2012 р.
05.03.2013 р. відповідачем до канцелярії суду було подано письмові заперечення проти позову та додатки до нього.
В своїх запереченнях відповідач зазначає про правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Так, відповідач наголосив, що оскільки Постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС Понько С.І. 04.06.2012 р. було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», які були контрагентами позивача у перевіряємому періоді, то відповідно такі правовідносини відбувалися без мети настання реальних наслідків, з метою надання податкової вигоди третім особам, тобто є нікчемними.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
В період з 05 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2012 року, Головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби Точиліним Олегом Олександровичем була проведена невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-Агродор» на предмет дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727), Товариством з обмеженою відповідальністю «Мембрана Техно-Імпульс» (код ЄДРПОУ 35060241), Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Консалт» (код ЄДРПОУ 37240498) за весь період взаємовідносин.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 3979/22-20/35369454 від 18 жовтня 2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, щодо заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 19 833 грн., в тому числі в березні 2011 р. на суму 3 333,33 грн., в червні 2011 р. на суму 487,00 грн., в липні 2011 р. на суму 4 925,00 грн, в серпні 2011 р. на суму 588,00 грн, у вересні 2011 року на суму 3 534,67 грн., в жовтні 2011 року на суму 3 965,33 грн., в січні 2012 року на суму 3 000,00 грн.
Заперечення позивача на Акт перевірки були залишені відповідачем без задоволення, а висновки Акта перевірки без змін.
На підставі встановлених в Акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог чинного податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:
- № 0000372200 від 06 листопада 2012 року, яким позивачу нараховано грошових зобов'язань на загальну суму 24 791 грн. 25 коп., із них 19 833 грн. 00 коп. - донарахованої суми ПДВ та 4 958 грн. 25 коп. - штрафних санкцій.
За результатами розгляду Державною податковою службою у м. Києві первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 06 листопада 2012 року, було скасовано оскаржуване рішення в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 954 грн. 00 коп., на підставі чого ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС було прийнято нове податкове повідомлення-рішення:
- № 0000472200 від 17.01.2013 р., яким позивачу нараховано грошових зобов'язань на загальну суму 23 837 грн. 25 коп., із них 19 833 грн. 00 коп. - донарахованої суми ПДВ та 4 004 грн. 25 коп. - штрафних санкцій.
Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000372200 від 06.11.2012 р. та № 0000472200 від 17.01.2013 р., позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що Постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС Понько С.І. 04.06.2012 р. було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», які були контрагентами позивача у перевіряємому періоді, а отже, на переконання відповідача, такі правовідносини між позивачем та зазначеними контрагентами відбувалися без мети настання реальних наслідків, з метою надання податкової вигоди третім особам, тобто є нікчемними.
Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.
Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «РБ-Агродор» мав правовідносини з контрагентами ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт».
Так, ТОВ «РБ-Агродор» було укладено договір № М/03/2011-15 із ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», предметом якого був вивіз сміття. На виконання договору контрагентом виписано податкову накладну № 116 від 25.03.2011 р. на загальну суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн.
Також, ТОВ «РБ-Агродор» було укладено договори № 06-01, № 09-06 та № 10-03 із ТОВ «Еліт Консалт», предметом яких було обслуговування систем водопостачання, ремонт та обслуговування сантехнічних мереж, профілактичне обслуговування. На виконання договорів контрагентом виписано податкові накладні № 141 від 20.06.2011 р. на загальну суму 36 000 грн., в т.ч. ПДВ - 6 000 грн., № 161 від 30.09.2011 р. на загальну суму 25 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 166,67 грн. та № 171 від 31.10.2011 р. на загальну суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн.
Крім того, ТОВ «РБ-Агродор» було укладено договір № АУ/02/11-01 із ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», предметом якого було профілактичне обслуговування систем опалення. На виконання договору контрагентом виписано податкову накладну № 173 від 31.01.2012 р. на загальну суму 18 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 000 грн.
На виконання зазначених договорів між сторонами були підписані відповідні Акти здачі-прийняття виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.
За наслідками зазначених правовідносин із наведеними контрагентами, позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 19 833 грн., в тому числі в березні 2011 р. на суму 3 333,33 грн., в червні 2011 р. на суму 487,00 грн., в липні 2011 р. на суму 4 925,00 грн, в серпні 2011 р. на суму 588,00 грн, у вересні 2011 року на суму 3 534,67 грн., в жовтні 2011 року на суму 3 965,33 грн., в січні 2012 року на суму 3 000,00 грн.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.
Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентами позивача ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, та навпаки матеріалами справи підтверджується (додатки № 5 до податкових декларацій з ПДВ), що контрагентами позивача було в повному обсязі визначено податкові зобов'язання з ПДВ для сплати до Державного бюджету (в розрізі правовідносин із позивачем), а отже за наслідками таких правовідносин позивача з ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» не було завдано шкоди Державному бюджету.
Жодних допустимих доказів щодо неможливості таких контрагентів позивача ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» здійснювати роботи та надавати послуги, що були обумовлені договорами із позивачем, зважаючи на відсутність матеріальних, або трудових ресурсів, - відповідачем до матеріалів справи надано також не було.
Крім того, відповідач не наголошував на невідповідності оформлення ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Еліт Консалт» податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинах із позивачем вимогам чинного законодавства.
Позивачем в свою чергу, на підтвердження товарності таких операцій із зазначеними контрагентами (фактичності та реальності наданих послуг, виконаних робіт) було надано до матеріалів справи фото та відео матеріали щодо виконаних робіт із вивозу сміття, обслуговування систем водопостачання, ремонту та обслуговування сантехнічних мереж, профілактичного обслуговування та профілактичного обслуговування систем опалення.
Більш того, позивачем було також надано до матеріалів справи докази скасування Постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС Понько С.І. 04.06.2012 р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», та інш., які були контрагентами позивача у перевіряємому періоді, а саме - копію Постанови Оболонського районного суду від 07.09.2012 р. (суддя Коротова О.С., справа № 2605/12963/12).
Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.
Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в загальній сумі 19 833 грн. по правовідносинах із ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», що був включений позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ у встановленому порядку, які в свою чергу в повно мів обсязі визначили такі податкові зобов'язання в своїй податковій звітності для сплати до Державного бюджету.
Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначених господарських операцій за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» послуг з вивозу сміття, обслуговування систем водопостачання, ремонту та обслуговування сантехнічних мереж, профілактичного обслуговування та профілактичного обслуговування систем опалення.
Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт», а постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивних підприємств станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті - є скасованою судом.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.
Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.
В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».
Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт».
Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.
Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було допустимими доказами доведено факту відсутності в контрагентів позивача ТОВ «Альфакем Україна», ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», ТОВ «Еліт Консалт» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що остаточне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС № 0000472200 від 17.01.2013 р., що прийняте за наслідками розгляду ДПС у м. Києві первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 06.11.2012 р. - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі.
Проте, суд також зазначає, що згідно вимог п.п. 60.1.2, п.п. 60.1.3., п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Таким чином, після скасування податковим органом за результатами розгляду скарги позивача податкового повідомлення-рішення № 0000372200 від 06.11.2012 р. в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 954 грн. 00 коп., та прийняття за наслідками зазначеного нового податкового повідомлення рішення № 0000472200 від 17.01.2013 р., попереднє податкове повідомлення-рішення рішення № 0000372200 від 06.11.2012 р. вважається автоматично відкликаним, згідно положень п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України.
А отже, зважаючи на таке, рішення суб'єкта владних повноважень, що на момент розгляду адміністративної справи по суті є відкликаним та відповідно не чинним, не може повторно визначатися протиправним в судовому порядку, а тому позовна вимога позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000372200 від 06.11.2012 р. є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000372200 від 06.11.2012 р. та № 0000472200 від 17.01.2013 р.
Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000472200 від 17.01.2013 р., проте як оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 06.11.2012 р. автоматично було відкликане та вважалося нечинним після його скасування в частині за наслідками розгляду скарги на нього та прийняття остаточного податкового повідомлення-рішення № 0000472200 від 17.01.2013 року.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС № 0000472200 від 17.01.2013 року.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.03.2013 р.
