Справа №557/1517/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 року
Гощанський районний суд Рівненської області в складі
судді Рудик Л.М.
при секретарі Гончар Г.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гоща цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
ОСОБА_3
визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Позивачка посилається на те, що вказана квартира належить їй на праві приватної власності і разом з нею в ній зареєстрована її рідна сестра - відповідачка, яка не проживає у квартирі з 2005 року. У січні 2013 року відповідачка намагалася через суд визнати за собою право власності на частину квартири, але їй у цьому було відмовлено. Вона як власник житла має право розпоряджатися квартирою на свій розсуд, тому просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю. Позивачка пояснила, що відповідачка прописалася у належній їй на праві власності квартирі у 2005 році, але фактично жодного дня в ній не проживала. Останнім часом відповідачка стала претендувати на частину квартири, зверталася до суду із позовом про вселення в квартиру, але їй у задоволенні позову було відмовлено. Добровільно знятися з реєстрації в належній їй квартирі остання відмовляється, тому вона просить у судовому порядку визнати відповідачку такою, що втратила право на житло.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що спірна квартира належала на праві власності її батькам. До одруження вона також проживала у цій квартирі з батьками та сестрою - позивачкою по справі. Після одруження вона виписалася із квартири та стала проживати у чоловіка. Коли її чоловік помер, вона знову ж зареєструвалася у квартирі, де проживає позивачка, хоча фактично там не проживала. На даний час вона мешкає у своєї дочки ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, але за місцем фактичного проживання зареєструватися вона не має можливості.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтвердили, що відповідачка у квартирі, що знаходиться у житловому будинку АДРЕСА_1 не проживає вже тривалий час (приблизно 7-8 років).
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачки, оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, суд рахує, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка являється власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом із реєстру права власності на нерухоме майно, виданим 23 лютого 2007 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації.
Разом з позивачкою в цій же квартирі зареєстрована відповідачка, що підтверджується письмовим повідомленням № 5614/702 від 12 вересня 2013 року Гощанського районного сектору управління держаної міграційної служби України в Рівненській області.
Факт того, що відповідачка не проживає у спірній квартирі понад 7 років, крім показань позивачки підтверджується також рішенням Гощанського районного суду від 26 березня 2013 року, яке набрало законної сили і яким відмовлено відповідачці у задоволенні її позову до позивачки про вселення у квартиру.
Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частина 2 ст.405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачка в 90-х роках минулого століття вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення в цьому ж населеному пункті спочатку за місцем проживання свого чоловіка, а після його смерті з 2005 року за місцем проживання її старшої дочки ОСОБА_4, то вона втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачці.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд вважає, що на користь позивачки підлягає стягненню 614 грн. 70 коп., де 114 грн. 70 коп. судовий збір, сплачений нею при подачі позову до суду, та 500 грн. витрати, понесені на оплату правової допомоги, що підтверджується відповідними квитанціями.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, в силу ст.ст.319, 405 ЦК України суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі (шістсот чотирнадцять) грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
