КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8226/11 Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
УХВАЛА
Іменем України
16 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді : Шелест С.Б.
суддів:О.Є. Пилипенко, О.М. Романчук
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2011р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії, додаткової пенсії, підвищення до пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що звузило обсяг передбачених законом прав позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом III групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 39 вказаного Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 530 та від 26.07.96р. №836.
Разом з тим, при визначенні розміру додаткової пенсії відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону № 796-ХІІ та Закону № 2195-ІV, а не приписами постанови уряду.
Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку позивачу пенсійних виплат.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2011р. - залишити без задоволення, а постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2011р. - без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Романчук О.М.
Пилипенко О.Є.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.
