Кримінальне провадження №1-кп/760/32/13
ВИРОК
Іменем України
05 лютого 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.,
при секретарі Сіроштан О.В.,
за участю прокурора Саранчук І.О.,
захисника-адвоката ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
законного представника ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, такого, який не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженця м. Боярки Києво-Святошинського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, такого, який не працює, не одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не має судимості,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скоїли відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
19.10.2012 року, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля школи по вулиці Смоленській, 4 в м. Києві, помітивши раніше невідомого ОСОБА_2, який рухався попереду, розмовляв по мобільному телефону та тримав на плечі сумку, вступили в злочинну змову з метою відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_2
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наздогнали ОСОБА_2 та ОСОБА_5, спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, закрили руками очі ОСОБА_2, після чого ОСОБА_5 вільною рукою відкрито викрав майно, вирвавши з руки ОСОБА_2 мобільний телефон «Самсунг» вартістю 2500 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 10 гривень та флеш-картка, вартістю 100 гривень. Паралельно з цим ОСОБА_4, з метою подолання опору ОСОБА_2 до супротиву, наніс йому кулаком два удари в обличчя, від чого останній відчув фізичний біль та втратив орієнтир, після чого ОСОБА_4 відкрито викрав чуже майно, вирвавши з плеча ОСОБА_2 сумку вартістю 870 гривень. Відкрито викравши чуже майно, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, залишили місце вчинення злочину, завдавши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 3505 гривень.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що дійсно 19.10.2012 року, приблизно о 12.00 годині, разом з ОСОБА_5 та знайомим на ім'я ОСОБА_7 знаходились біля школи по вулиці Смоленській, 4 в м. Києві, де помітили раніше невідомого ОСОБА_2, який рухався попереду, розмовляв по мобільному телефону та тримав на плечі сумку. Після цього, попередньо домовившись про вчинення злочину, наздогнали ОСОБА_2 та відкрито, застосовуючи насильство, викрали вищезазначене майно, після чого з місця скоєння злочину зникли, проте невдовзі він був затриманий випадковими свідками події та майно було повернуте потерпілому. Зазначив, що він особисто наносив удари ОСОБА_2 та виривав у нього сумку. Також вказав, що скоїв злочин при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, просив вибачення у потерпілого.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю підтвердив повністю показання обвинуваченого ОСОБА_4 Крім того зазначив, що він особисто викрадав мобільний телефон у потерпілого, при цьому закриваючи йому очі. Також вказав, що скоїв злочин при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, просив вибачення у потерпілого.
Обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншим учасникам судового процесу роз'яснені та зрозумілі суть обвинувачення та обставини провадження. Як пояснили ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час досудового слідства та в суді вони давали показання правдиво та добровільно, оскільки повністю визнають вину у вчиненні злочину, щиро каються. Потерпілий ОСОБА_2 та законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 згодні із фактичними обставинами кримінального провадження, зазначеними в обвинуваченні. У зв'язку з цим, після роз'яснення всім учасникам процесу наслідків, передбачених ч.3 ст.349 КПК України, та за їх згодою, при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитом обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності їх позиції.
Таким чином, пред'явлене обвинувачення визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.
У зв'язку з цим суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, характер та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні злочину.
Так, ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий злочин, віднесений до категорії тяжких, добровільно відшкодував потерпілому шкоду, заподіяну злочином, та цивільний позов останнім не заявлено.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_4 характеризуються позитивно, не одружений, осудний, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря- нарколога перебуває з синдромом залежності від опіатів, має на утриманні бабусю похилого віку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимості не має.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4, судом не встановлено.
ОСОБА_5 вчинив умисний корисливий злочин, віднесений до категорії тяжких, добровільно відшкодував потерпілому шкоду, заподіяну злочином, та цивільний позов останнім не заявлено.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_5 характеризуються позитивно, не одружений, осудний, на обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітнього сина, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте судимість погашена.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5, судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин справи та осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд вважає за необхідне призначити кожному з них покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі. Однак, враховуючи те, що обвинувачені не мають судимостей, щиро розкаялися у вчиненому, потерпілий та його законний представник не мають майнових претензій до них та просять їх не позбавляти волі, суд приходить до висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням та, врахувавши те, що обвинувачені раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, встановити максимальний іспитовий строк з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особам обвинувачених, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
- мобільний телефон «Самсунг» з сім-картою оператора «Лайф», флеш-картою та сумка чорного кольору, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - підлягають залишенню йому як законному володільцю.
Вирішуючи питання про запобіжні заходи відносно обвинувачених, суд звертає увагу на те, що обвинувальний акт до суду надійшов із вказівкою про те, що останнім обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Оскільки нормами КПК України не передбачений такий вид запобіжного заходу, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язку з'являтись за кожною вимогою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитовий строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Обрати ОСОБА_4, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язку з'являтись за кожною вимогою до суду.
ОСОБА_5 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитовий строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Обрати ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язку з'являтись за кожною вимогою до суду.
Речові докази: мобільний телефон «Самсунг» з сім-картою оператора «Лайф», флеш-картою та сумку чорного кольору залишити потерпілому ОСОБА_2
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя
