Дослідивши їх, вдалося б знайти відповідь на багато запитань, відтворити цілісну картину історії краю
Придбавши три роки тому будинок у Тальному, що на Черкащині, сім’я Людмили Попик облаштувала помешкання й сподівалася жити тут довго. Однак з деякого часу по стінах та стелі пішли тріщини, просів фундамент. Далі — більше. На кухні раптом провалилася підлога. Меблі, які стояли попід стіною, дивом лишилися в приміщенні, адже під ними, як виявили господарі, вже зяяла порожнеча.
Сподіваючись ліквідувати провалля, всипали туди чимало щебеню, однак, як розповідає хазяйка, скільки не сипали, провалля тільки збільшувалося. Тепер зрозуміли, що будинок з’їжджає в порожнечу, у ньому страшно жити, а тому тимчасово перебралися в собачий вольєр. Хоча й там не почуваються в безпеці. Сина довелося відправити до знайомих.
У катакомбах ховалися від зайд
Як пригадали сусіди, подібний обвал стався в Тальному два роки тому, просто на дорозі. Звідси до будинку Людмили приблизно 10 метрів. За словами очевидців, того дня в землі утворилася дірка, в яку помістилася б навіть вантажівка. А старожили та краєзнавці дедалі більше говорять про катакомби, які нібито існують під районним центром. Та й не тільки. Але куди вони ведуть, як розташовані — достеменно ніхто не знає, оскільки серйозними дослідженнями ніхто не займався. Не знають цього і в міській раді, хоч, як підтвердив міський голова Тального Олександр Біленко, будинок Попиків уже визнано аварійним, і сім’ї мають виділити нове житло. У міськвиконкомі переконують, що з іншими будинками такого не станеться, адже згадане домоволодіння розташоване на околиці, за ним — городи та зелена зона.
Проте далеко не всі в містечку схильні схвалювати такий оптимізм. Як вважає місцевий краєзнавець Вадим Мицик, земля під Тальним помережана підземними ходами, створеними ще в давнину. Набіги татарів, інших загарбників змушували місцевий люд дбати про власну безпеку. Надійний сховок від різних зайд давали катакомби, де люди ховалися самі і навіть зберігали там худобу.
Розповідей, легенд та переказів про місцеві підземелля не переслухаєш. Часом стосуються вони й навколишніх сіл та сусідніх районів. За словами старожилів, від Тальянківського чоловічого монастиря (село розташоване за 15 км від районного центру) був викопаний підземний хід аж до Умані. Козаки нібито заховали там вози з золотом, а ходи засипали. Потрапити туди можна через ляду, яка розташована у Куцій балці — ліску між селами Тальянки та Легедзине. Скільки ентузіастів мріяли віднайти той стародавній скарб! Та входу до того підземелля так і не знайшли.
Можна було б такі розповіді сприймали як нічим не підтверджену легенду, якби життя саме не підкинуло достовірні факти. У 1995 році селяни копали криницю на подвір’ї Галини Павленко, жительки села Легедзине, і на глибині трьох метрів натрапили на підземний хід, який вів у бік Тальянок.
Пронизана підземними ходами й Умань — у різні часи їх копали, аби тікати й переховуватися від нападників. Є безліч документально зафіксованих науковцями свідчень про те, де вони були прокладені. Й досі щороку в Умані через них трапляються обвали, підземні ходи знаходили біля базиліанського монастиря, іудейської синагоги та в інших місцях.
Перші сховки викопані Антонієм
У сусідньому Маньківському районі історія також часом нагадує про себе проваллями підземних ходів, що колись вели до фортець та інших укріплень.
Унікальні печери виявлені під Смілою та Каневом. Багата на підземні ходи й Чигиринщина. Нині в околицях Мотронинського монастиря можна натрапити на численні печери як «свіжі», так і викопані 200—300 років тому. Переповідають, що перші з них викопані Антонієм — тим самим, що уславився в цій царині, створюючи печерні монастирі у Києві та Чернігові. Деякі дослідники впевнені, що загальна довжина мотронинських ходів вимірюється сотнями кілометрів, адже мережа їх дуже розгалужена, і пролягають вони до інших городищ у Чигиринському, Кам’янському районах і навіть Олександрівському, що на Кіровоградщині.
Під?земні ходи — це також наша історія. Вони зберігають унікальні пам’ятки, дослідження яких дасть змогу глибше зрозуміти складні процеси, що відбувалися в минулому. На щастя, подекуди, зокрема у великих містах, у західних областях України ще збереглися креслення цих потаємних комунікацій. Для науковців це джерело коректив до вже існуючих гіпотез, а для аварійних і рятувальних служб — можливість вчасно вжити запобіжних заходів. Але в провінції, зокрема й на Черкащині розкидані пам’ятні місця, які продовжують тихо руйнуватися. Попелом віків затягує навіть згадки про них.
