АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22- ц/774/2588/14 Головуючий в 1-й інстанції - Янжула О.С.
Категорія 31 Доповідач - Болтунова Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів - Макарова М.О., Тамакулової В.О.
при секретарі - Видюковій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що в результаті аварії, яка сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді в с.Городище, в районі м. Марганець загинула йо мати ОСОБА_3 Оскільки вказана аварія сталася внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, власниками яких є відповідачі, просив стягнути з останніх на свою користь суму завданої йому моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково; стягнуто солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.; з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» стягнуто 2 550 грн. В іншої частини позову відмовлено.
Стягнуто солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_2 та , АТ «СГ «ТАС» судовий збір на користь держави в розмірі 114 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді в с. Городище, в районі м. Марганець сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно акту розслідування причин та обставин ДТП, яка сталася 12 жовтня 2010 року на залізничному переїзді 115 км + 566 м перегону Нікополь-Марганець Криворізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці від 12-13 жовтня 2010 року, відповідно до якого в результаті зіткнення електровоза ВЛ-8 № 1583 з рейсовим автобусом БАЗ-А079 «Еталон» загинуло 43 особи та 10 осіб було травмовано.
В результаті вказаного зіткнення загинула мати позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про її смерть.
З акту розслідування вбачається, що автобус БАЗ-А079 «Еталон», держномер НОМЕР_1, належить ПП «ОСОБА_2», перевізник ПП «Ремсервіс», ліцензія на перевезення НОМЕР_2 дійсна до 29 листопада 2014 року, видана на фізичну особу ОСОБА_2 Автобус здійснював рейс за маршрутом «Б» у місті Марганець. Електровоз ВЛ-8 № 1583 приписаний до Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці.
Згідно Полісу ВЕ 0789663 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 листопада 2009 року з АТ «СГ «ТАС» ОСОБА_2 застрахував цивільну відповідальність за шкоду, завдану третім особам під час ДТП. Строк дії з 20 листопада 2009 року до 19 листопада 2010 року, забезпечений транспортний засіб - автобус БАЗ А 079-04, номерний знак НОМЕР_1.
Відповідно до даного полісу АТ «СГ «ТАС» несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із частиною 2 статті і 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною 1 статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Як вбачається з п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина 2 ст. 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов*язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.
Оскільки внаслідок зіткнення двох транспортних засобів - джерел підвищеної небезпеки (автобуса та поїзда) загинула мати позивачки, яка була пасажиром автобуса, то володільці цих джерел підвищеної небезпеки несуть солідарну відповідальність перед позивачкою.
Виходячи із встановлених обставин, місцевий суд вірно виходив з положень ст.ст. 1167, 1187, 1188, 1190 ЦК України, з урахуванням засад розумності та справедливості, при цьому частково задовольнивши вимоги позивача та стягнувши у солідарному порядку з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_2 на його користь у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Рішення суду в цій частині є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду і правові наслідки є правильними.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яка до того ж за своїм змістом відтворює доводи апелянта, викладені у запереченнях на позовну заяву і, які суд першої інстанції врахував під час розгляду справи та дав їм належну оцінку.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що нормами діючого законодавства не передбачено їх солідарне стягнення.
А отже, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, стягнувши з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в дохід держави в розмірі 38,23 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року змінити в частині порядку стягнення судових витрат та стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в користь держави в розмірі 38,23 грн. з кожного.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді:
