КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1949/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
УХВАЛА
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Борзнянського районного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Борзнянського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття, -
ВСТАНОВИВ:
03.06.2014 року Борзнянський районний центр зайнятості (далі - Позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 14 936,95 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.11.2008 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю відповідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24.11.2008 року.
Згідно витягу з наказів про прийняття рішень наказом від 24.11.2008 року №НТ081124 Відповідачу надано статус безробітного з 24.11.2008 року, наказом від 24.11.2008 року №НТ081124 призначено допомогу по безробіттю з 24.11.2008 року по 18.11.2009 року, наказом від 24.11.2008 року №НТ081124 вирішено розпочати виплату допомоги по безробіттю з 24.11.2008 року, наказом від 08.09.2009 року №090908 вирішено перерахувати Відповідачу виплату допомоги по безробіттю.
Наказом від 23.11.2009 року №НТ091123 Відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв»язку із закінченням строку виплати відповідно пп.12 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Наказом від 02.12.2009 року №НТ091202 Відповідача знято з обліку відповідно п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у зв»язку із поданням письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості з 02.12.2009 року.
В подальшому Позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатом якого складено акт від 19.11.2010 року №14.
В ході розслідування Позивачем встановлено, що в період перебування на обліку і отримуючи допомогу по безробіттю за період з 24.11.2008 року по 18.11.2009 року, Відповідач був зареєстрований як приватний підприємець.
Відповідно розрахунку (а.с.11) за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року Відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 14 936,95 грн.
Листом від 29.11.2010 року №1250 Позивач запропонував Відповідачу добровільно повернути отримані ним кошти у вказаному розмірі, одночасно попередивши, що в разі неповернення коштів протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення питання щодо їх стягнення вирішуватиметься в судовому порядку.
Проте, отримана Відповідачем допомога по безробіттю в добровільному порядку останнім не повернута.
Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно п.«б» ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Як вже зазначалося вище, 24.11.2008 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю відповідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24.11.2008 року, у якій Відповідач вказав, що станом на 24.11.2008 року він не є найманим працівником, не укладав договори цивільно-правового характеру та не отримує пенсію на пільгових умовах.
На підставі обміну інформації між центрами зайнятості та державними реєстраторами, що здійснюється згідно Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року №121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року №368, Позивачем 05.10.2010 року отримано відомості від державного реєстратора, відповідно до яких Відповідач з 30.03.2007 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності проведена 17.12.2008 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положеннями ст.43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Згідно ст.46 вказаного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Приписами ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
На момент надання статусу безробітного 24.11.2008 року Відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
30.09.2008 року Відповідачем складено та подано державному реєстратору заяву про реєстрацію припинення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця (а.с.52, 53).
Відповідно довідки ДПІ у Борзнянському районі свідоцтво платника єдиного податку 25.09.2008 року анульовано (а.с. 55).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведено 17.12.2008 року .
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем здійснено дії щодо припинення його підприємницької діяльності.
Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем заробітку в той період, у який він був зареєстрований як безробітний.
Також в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження факту ухилення останнього від виконання ним своїх обов'язків чи вчинення зловживань, які були б направлені на безпідставне отримання соціальних послуг.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Борзнянського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Троян Н.М.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 24 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.
