Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження № 22ц/778/493/14 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, який в ході судового розгляду уточнила.
У позові зазначалось, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, власником АДРЕСА_2 поверхом вище є відповідач. Посилаючись на те, що в результаті проведеного переобладнання та недбалого користування водою відповідач неодноразово заливала квартиру позивача чим завдала страждань, хвилювань та стресів, позивач просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 10844 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7388 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 3456 грн. за проведення оцінки, разом стягнуто 10 844 грн. та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина з заподіянні шкоди.
Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно з ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У рішенні суд першої інстанції обґрунтовано послався на приписи ст.1166 ЦК України, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди завданої залиттям квартири позивача АДРЕСА_1 протягом останніх 10 років, суд правильно оцінив та врахував належні докази - відповідні акти про залиття квартири (а.с.19-28). Згідно до висновків відповідних актів встановлено причини залиття, а саме, в акті від 16.02.2005 року причиною залиття встановлено - засорення каналізаційного стояка під час будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.24); в актах від 15.12.2008 року, 26.12.2011 року, 10.01.2012 року - неохайне поводження із сантехнічними приладами у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.25, 27, 28).
Суд обґрунтовано визначив розмір завданої шкоди в сумі 7388 грн., яка визначена заключенням спеціаліста №ОС-120 Запорізької торгово-промислової палати (а.с.11-18).
З дотриманням вимог ст.33 ЦПК України суд встановив відповідальну особу, а саме відповідача ОСОБА_3, як одного із співвласників квартири АДРЕСА_2, за умови відсутності згоди позивача на залучення інших співвласників цієї квартири як співвідповідачів, суд залучив останніх до участі у справі у якості третіх осіб, що не позбавляє відповідача права зворотної вимоги до них.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про недоведення позивачем факту наявності вини відповідача у заподіяному, оскільки в силу положень ч.2 ст.1166 ЦК України, особа звільняється від відшкодування заподіяної майнової шкоди, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відтак, доведення факту відсутності вини у заподіянні майнової шкоди покладається саме на відповідача, а не позивача.
Для спростування наведених позивачем обставин відповідач не заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи, а посилається на ті ж самі акти, які вважає суперечливими і такими, що містять суб'єктивну думку їх укладачів.
Задовольняючи позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 7388 грн. та витрат на проведення дослідження у розмірі 3456 грн. і в частині моральної шкоди у сумі 5000 гр., суд виходив з доведеності позивачем розміру спричинених залиттям квартири матеріальних збитків, а при визначенні суми моральної шкоди врахував характер та обсяг страждань, які виникли у позивачки впродовж 10 років у зв'язку з пошкодженням квартири з вини відповідача, що призвело до пошкодження її власності, нервових хвилювань, порушення звичайного способу її життя, виходячи при цьому із засад виваженості та справедливості відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 вдається до переоцінки наданих позивачем доказів, чим покладає лише на позивача обов'язок доведення наявності вини відповідача в залитті квартири, що суперечить презумпції вини заподіювача шкоди, передбаченою приписами ст.1166 ЦК України.
Твердження апелянта про необхідність відмови у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами фактично є триваючими і загальний строк позовної давності по них не збіг.
Доводи апеляційної скарги зводяться до іншої оцінки обставин справи та доказів, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції, і підстав для скасування судового рішення не містять.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2013 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
