ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року Справа № 910/12847/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,
за участю повноважних представників сторін:
позивача - Березової І.Г.
відповідача - Бойкова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського міста Києва від 26.03.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у справі №910/12847/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЯНТАР" про стягнення 137 901,61 грн.,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 109 678,82грн.; інфляційних втрат в розмірі 2503,94грн., 3% річних в розмірі 3564,53грн., 218,55грн. пені та штрафних санкцій в сумі 21935,76грн., посилаючись на порушення останнім умов укладеного договору на послуги водопостачання та водовідведення №05838/4-02 від 20.10.1998 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гавриловська І.О., судді: Спичак О.М., Полякова К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41 997, 08 грн. заборгованості, 1 478, 61 грн. інфляційних втрат, 2 547, 85 грн. 3% річних, 97, 38 грн. пені, 8 399, 42 грн. 20 % штрафних санкцій та 1 090, 41 грн. витрат на сплату судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року рішення Господарського міста Києва від 26.03.2014р. змінено та постановлено викласти його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЯНТАР" задовольнити частково про стягнення 597,29грн. інфляційних втрат, 677,60грн. 3 % річних, 1735,68грн. 20 % штрафних санкцій, 97,38грн. пені.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЯНТАР" (03150, м. Київ, Голосіївський р-н., вулиця Боженка, буд. 83, код ЄДРПОУ 21487526) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 597 (п'ятсот дев'яносто сім) гривень 29 копійок інфляційних втрат, 677 (шістсот сімдесят сім) гривень 60 копійок 3% річних, 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) гривень 68 копійок 20 % штрафних санкцій, 97 (дев'яносто сім) гривень 38 копійок пені.
В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЯНТАР" (03150, м. Київ, Голосіївський р-н., вулиця Боженка, буд. 83, код ЄДРПОУ 21487526) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський р н, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору за розгляд в суді першої інстанції.". Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач просить їх скасувати в частині не задоволених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального і процесуального права, та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Як було встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20.10.1998 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЯНТАР" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5838/4-02, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення вмістах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Згідно з п. 2.2. Договору абонент зобов'язується: сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно з п. 3.6. Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення холодної води та постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води та водовідведення.
У відповідності до статей 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.
Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.
При цьому, відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вартість спожитої води, яка іде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.
Крім того, судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів про те, що на балансі відповідача перебувають теплові пункти (котельні). При цьому договір на послуги водопостачання та водовідведення №5838/4-02 від 20.10.1998 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи документи та оцінивши їх в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий господарський суд неправомірно стягнув заборгованість, яку позивач визначив, як вартість води, що отримана власником теплового пункту для виготовлення гарячої води. Цим самим суд першої інстанції надав невірну оцінку тій обставині, що за період з 07.2010 року по 03.2012 року позивач виставляв для оплати разом із обсягом та вартістю холодного водопостачання та водовідведенням вартість гарячої води по коду 1-676, за яким обліковується лише постачання холодної води, а отже, хибно визначив розмір заборгованості за спірним договором.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості води використаної для потреб гарячого водопостачання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наведені висновки апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек
Д.С.Кривда
